Quantcast
Channel: НАШІ СТАТТІ –НАШІ ГРОШІ
Viewing all 714 articles
Browse latest View live

Регіони між крапельками «Prozorro» (додано)

$
0
0

umbrЧиновники обласних центрів витратили 300 мільйонів на комуналку через систему «Прозорро» і 700 мільйонів – без будь-яких конкурсів. Додано заперечення інформації про ситуацію у Черкасах.

У цьому році регіональних чиновників спіткали дві новини: хороша і погана. З одного боку – у зв’язку з децентралізацією в бюджетах стало більше грошей. З іншого – витрачати їх довелось через нову систему «Прозорро». А при такому розкладі на заздалегідь розписаний тендер може залетіти якийсь неочікуваний учасник із сусіднього села.

Коротше, склалась якась дурнувата ситуація, коли ніби гроші є, але ти не можеш гарантувати кумові, що саме він їх отримає.

Вихід із скрути був знайдений через «допороги».

Річ у тому, що закон дозволяє купувати без електронних аукціонів товари та послуги дешевше 200 тис. гривень і роботи нижче 1,5 млн. гривень.

Зважаючи не це, а ще на нові доходи (у деяких містах вони зросли на 100 відсотків) – тут мерам карта і підвалила. І вони почали активно витрачати гроші на дороги, утеплення будинків, ремонт дахів і таке інше, тобто на комуналку. Варто зауважити, що, як правило, усі ці роботи – є найскладнішими для перевірки. Бо не кожен журналіст чи депутат зможе оцінити марку покладеного асфальту чи порахувати кількість використаної цегли. Фактично єдиним реальним «перевіряльником» є в таких випадках конкуренція.

Тому експерти Центру «Ейдос» провели моніторинг всіх департаментів житлово-комунального господарства обласних центрів. Ми порівняли, скільки грошей пройшло на комуналку через «Прозорро» і скільки через допорогові позаконкурсні закупівлі. Період моніторингу: серпень – листопад 2016 року. У Київській області столицю замінили на Білу Церкву, зважаючи на особливий статус Києва.

Виявилось, що із 24 департаментів ЖКГ – 14 взагалі не укладали угоди на конкурсних надпорогових закупівлях. А в тих містах, де конкурси все ж були, в більшості випадків суми допорогових закупівель переважають. Загалом, за чотири місяці сума контрактів департаментів ЖКГ обласних центрів, укладених на конкурентних засадах складає 306,60 млн. гривень. А сума допорогових неконкурентних в два рази більше – 720 мільйонів гривень.

tablo

Після опублікування цієї інформації до «Наших грошей» звернувся Артур Чемерис, представник ГО «Молода Черкащина». Активіст заявив про некоректність поданої «Ейдосом» інформації стосовно закупівель у Черкасах:

«В Черкасах існує Єдиний тендерний комітет, який проводить відкриті торги для Департаменту ЖКК та інших департаментів Черкаської міської ради. Як з’ясовано, аналітика проводилась по Департаменту економіки та розвитку, як по централізованій закупівельній організації для департаментів міської ради. Тобто враховані закупівлі, які проводились, як для департаменту ЖКК так і для інших (освіта, медицина, архітектура). Відповідно і цифри по ЖКК викривлені.

Звертаємо увагу, що з 7 червня по 17 листопада діяло Рішення міської ради про здійснення допорогових закупівель через систему Prozorro. В зв’язку з чим укладати прямі неконкурентні договори чиновники не мали можливості.

Але доцільно звернути увагу, що протягом двох тижнів після скасування цього рішення чиновники відзвітувались про 14 укладених допорогових договорів загальною вартістю 3,6 млн.грн, проведених без жодної конкурентної процедури. Якщо робити аналітику по Департаментам саме по допороговим закупівлям, які чиновники не зобов’язані проводити Законом, то всього за 6 місяців було успішно проведено лише 36 конкурентних допорогових закупівель загальною вартістю 6,7 млн.грн. На жаль був повний саботаж електронної системи.

Також доречно зазначити, що станом на 2 грудня було оперативно «заплановано» ще більше 80 неконкурентних закупівель орієнтовною вартістю понад 11 млн.грн. Якщо аналізувати саме Департамент ЖКК, то він левову частку договорів уклав ще до набрання чинності рішенням міської ради про впровадження обов’язкових допорогових закупівель через електронну систему, до 7 червня».

Окремо в графіку виділене Запоріжжя. Там протягом вказаного періоду взагалі не укладалися контракти. Але тому є просте пояснення. Місцеві чиновники перед пришестям «Прозорро» з фантастичною швидкістю освоювали гроші по старому закону, намагаючись встигнути до «чорного» першого серпня. Таким чином можна пояснити і різницю в грошових об’ємах великих і менших міст. Наприклад, Хмельницький витратив за чотири місяці майже 70 млн. гривень на благоустрій. У той час, як місто-гігант Дніпро лише 38,90 млн. гривень.

Треба визнати, ця статистика не бездоганна, бо не охоплює календарний рік. Але наведені цифри свідчать про тренди закупівель на місцях.

Через масове ігнорування аукціонів на «Прозорро» нескладно передбачити наслідки, які існують при прихованому витрачанні наших грошей.

По-перше, реально ускладнюється фінансово-господарський контроль. Коли один контракт на ремонт під’їздів сумою 10 млн. гривень розбивається на десять контрактів по мільйону, це створює додаткові перешкоди для аудиторів, активістів чи поліції. Ще й призводить до переплат за неякісні роботи.

По-друге, гроші потрапляють до фірм-ковбоїв. Тобто, фірм утворених невідомою особою, часто із зони АТО чи розташованих у підвалах, малосімейках і т.ін. Наприклад, в серпні цього року департамент ЖКГ Харкова без конкурсів скинув 2,7 млн. гривень на ремонт житлових будинків «Фірмі «Мега-Буд», яка заснована за кілька тижнів до угоди. Директор фірми і власник – одна особа – Антон Коротких, прописаний в Луганській області. На Коротких «висить» ще кілька фірм. Наприклад, «Фірма «Дельта-Буд», створена також в липні. Зареєстрована в сусідній кімнаті з «Мега-Будом». «Дельта» в серпні теж отримала третину мільйону з бюджету також за ремонт житлових будинків.

По-третє, бюджетні гроші часто осідають у гаманцях оточення чиновників або політиків. Ось свіжа історія з Білої Церкви. З червня тамтешній відділ капітального будівництва перераховує кошти на ТОВ «Буд-Вест БЦ», утворене того ж таки червня. Без будь-яких конкурсів гроші на ремонти доріг та дитсадочків перераховувалися невідомій фірмі як до «Прозорро», так і після. До грудня фірма заробила 4,8 млн. гривень. Родзинкою даної оказії є навіть не дата заснування фірми, а її директор, він же засновник – Віталій Сухорук. Чоловік до «бізнесу» числився у відкритих джерелах майстром ТОВ «МЖК-Буд БЦ». От це вже справді реальна будівельна компанія, яку контролює Віктор Яровий. Він до липня цього року працював заступником міського голови Білої Церкви з питань ЖКГ.

Наостанок, напрошується перефразоване питання поета Сергія Жадана, як ворушити цю каламуть? Поки що вбачається два варіанти – фантастичний та реалістичний. Перший варіант полягає в тому, щоб залишити все як є. Міські голови потроху протверезіють від переповнених по вінця бюджетів, і пригадають передвиборчі обіцянки про прозорі та чесні закупівлі. Та чомусь не віриться.

Тому надія – на більш реалістичний варіант. Центр «Ейдос» пропонує банальне, але дієве обов’язкове переведення допорогів на конкурентні умови проведення закупівель. Це значить, що допороги від 50 тис. гривень в обов’язковому порядку мають проводитися, як конкурсні торги на «Прозорро». З певним пом’якшенням. Як от, право підписати контракт навіть, якщо прийшов один учасник. Інтереси доброчесних замовників такі новації не зачеплять. Адже вони і так все закуповують через конкурси. А щодо тих, кому це ускладнить освоєння бюджетів, ну, так легкого життя їм ніхто і не обіцяв.

Гліб Канєвський, керівник відділу з протидії корупції Центру «Ейдос»

Моніторинг проведений в рамках проекту «Встановлення громадського контролю над впровадженням електронних аукціонів , як ефективний інструмент боротьби з корупцією на тендерах в Україні» за підтримки Національного Фонду Підтримки Демократії (NED)


Українські солдати під російським артикулом

$
0
0

monopОфіційні поставки товарів з Росії породили в Міністерстві оборони монополіста на військові намети.

Одну із найпоширеніших схем полегшення бюджету можна назвати так: «Краще дорого – сьогодні, ніж дешево – завтра».

Суть її виглядає приблизно так. Викликає сільський голова трьох фермерів: «Село мусить купити 100 кг картоплі, але не завтра, а просто зараз. У кого які ціни?».

Петро – по дві гривні за кіло, Василь – по три. А Іван каже: «У мене по – п’ять, зате я її з собою захопив. Як знав».

Отак тендер і закінчується. Зі збитками для громади, але у повній відповідності до чинного законодавства. А як хто запитає, чого голова раніше фермерів не покликав – так то просто пояснити – життя таке затуркане.

Історія, яка піде нижче, не про село і картоплю, а про армію і намети. Але специфіка сільського тендеру буде присутня тут у повній мірі. Отож.

Мова йде за великі намети УСТ-56 (влізає 18 чоловік на підлозі) та УСБ-56 (40 чоловік покотом) для бійців у польових умовах. Від часу війни на Сході армія купувала їх великими партіями. Щоб стало зрозуміліше, як пройшла остання закупівля, мусимо побіжно зупинитись на найпершій.

palatka-snaruzhyКолись давно, коли Україна ще була з Росією під одним дахом, радянська оборонка наробила силу-силенну всього армійського. У тому числі і наметів. Але оскільки за часів незалежності українська армія лише зменшувалась, то і намети для польових навчань використовували слабо. Поштовх дала військова агресія Росії. Для тисяч наших вояків в АТО намети знадобились вже по-справжньому, і в 2014 році складські запаси нарешті почали вичерпуватись.

Тоді з’ясувалось, що єдиним їх постачальником в Україні може бути лише ТОВ «Сівертекс». Ця чернігівська фірма є правонаступником фабрики «Сіверянка», яка за радянських часів і шила ці намети. Після розвалу СРСР фабрика певний час занепадала, але у середині 2000-х років бізнесмен Олександр Лавренюк відродив підприємство.

pershi-tehumovy-na-usb-56У 2005 році «Сіверянка» самостійно розробила технічні умови на намети, провела їх через Чернігівський центр стандартизації, метрології і сертифікації, та погодила з Держрезервом.

І ось прийшла війна до хати. Поставку наметів для армії з коліс змогло організувати, зрозуміло, лише ТОВ «Сівертекс», яке з лютого 2015 по квітень 2016 отримало від Міноборони підрядів на 136,58 млн грн. по переговорній процедурі. Тобто без конкуренції.

Такі доходи привернули увагу потенційних конкурентів. І у квітні 2016 року фірма «Формстиль» неочікувано для більшості зацікавлених сторін прийшла до Міноборони з пропозицією віддати частину підрядів їм. Військові не дуже повірили у спроможність неофітів пошити понад тисячу наметів. Але причин для відмови відразу не знайшлось. Тому підряди на 46 млн грн. ледь не вислизнули з рук «Сівертексу». Але «трагедії» все ж не сталось, бо вже після акцепту намолені постачальники завалили нових конкурентів через АМКУ.

Треба сказати, що де-юре завалили по ділу.

Військові вимагали, аби майбутній постачальник мав досвід пошиву таких наметів. Бо це й справді не дуже легка річ – не кожен впорається тягати величезні брезентові рулони на швейних машинках. А солдатам же не будеш пояснювати, що їм тепер спати під відкритим небом лише тому, що хтось вчиться працювати на армійських підрядах.

Тож прискіпливі специ АМКУ відшили вже акцептований «Формстиль» через претензії до документального підтвердження досвіду та наявності виробничих приміщень необхідного розміру.

Але історія не припинилась. Швейники прекрасно розуміються на «дельтах» та «маржах». І коли армія купувала у «Сіверянки» намети УСБ по 38 тис грн. за штуку, то конкуренти швидко підрахували, що принаймні чверть, а то і третина закупівельної ціни є чистим прибутком.

Тобто якщо Міноборони у квітні 2016 року закупило намети по 38 тис грн., то 8-10 тис грн. були вже і над собівартістю тканини та інших розхідних, і над зарплатами швейників, і над сплатою податків, і над нормативним прибутком. І ці 8-10 тис грн. з кожного намету можна було б ділити на свій розсуд як завгодно. А оскільки мова йде про тисячі наметів, то і надприбутки переходять у розряд чисел з сімома нулями.

Відтак на наступний тендер почали точити зуби окрім монопольного постачальника й інші бізнесмени. Тільки-от на кожного бізнесмена можна знайти «обставини непереборної сили». Так сталось і цього разу.

Черговий тендер із закупівлі наметів відбувся так, що не залишив жодних шансів неофітам поборотись за шмат державного пирога, і єдиним учасником, а відтак і переможцем знову став «Сівертекс».

Що було зроблено? Усього дві речі. Перша – стосувалась часу.

У 2016 році Міністерство оборони вирішило змінити технічні умови для наметів. З метою покращення якості. Нові техумови вступили в дію 8 серпня. Через два тижні – 23 серпня – Міноборони оголосило тендер.

лоту

Найменування частини предмету закупівлі (лоту) Вимоги Замовника згідно яких виготовляються товари  

Потреба

(к-тів)

 

 

Термін

поста-

чання

Розмір сплати забезпечення пропозиції тендерних торгів за лотом

(грн.)

1 Намет УСБ-56 Відповідність ТУ У 25.1-00310143-086:2005 (зі змінами № 2) та зразку-еталону* 400 До 30.11.2016 (включно) 530 976,00
2 Намет УСБ-56 200 До 30.11.2016 (включно) 265 488,00
3 Намет УСБ-56 100 До 30.11.2016 (включно) 132 744,00
4 Намет УСБ-56 100 До 30.11.2016 (включно) 132 744,00

За умовами тендеру до 15 вересня треба було виготовити зразок для самої участі у торгах. Ну а вже після перемоги на аукціоні пошити 800 величезних наметів до кінця листопада. Тобто, якщо би доля комусь і усміхнулась, то за півтора місяця треба було придбати тканину, привезти, пошити і здати. Але не варто поспішати підраховувати дні. Річ у тому, що весь цей процес цілком міг застопоритись уже на пункті «купити тканину».

Адже для цього була зроблена друга річ, а саме – нова тканина в нових виробах.

Зміни у техумови стосувались основного матеріалу для виготовлення наметів – брезенту, або «равендук» мовою держстандартів. У старій версії техумов було записано, що цей равендук повинен мати артикул 11293 СКПВ. У новій – артикул 11254 СКПВ.

tehumovy-na-usb-56-zminytehumovy-na-usb-56-zminy-lytsova-storinka

Для людей, які бачили напис «артикул» лише в магазинах, пояснимо, що це зовсім не тотожно словам ДСТУ чи ТУ, тобто не загальноприйнятий стандарт.

Артикул – це код товару, який присвоюється його виробником.

Так ось, артикул 11293 здавна присвоює своїм брезентам російський завод з міста Іваново, який нині працює під назвою «Владтекс».

vladteks

Саме з російського брезенту робились армійські намети ще з часів СРСР. Саме російський брезент вписали у техумови чернігівські швейники у 2005 році, коли війною з Росією ще не дуже пахло. І саме росіянам замовили розробку нового брезенту для армійських наметів у 2016 році, коли російські загарбники вже другий рік топтались по українській землі.

«Наші гроші» передивились купу техумов на інші вироби легпрому для військових, які Міноборони вивісило на своєму сайті. У жодному ми більше не побачили такої прямої вказівки на російське походження матеріалів для будь-чого (шкарпеток, підсумків, тентів, тощо). Лише у наметах.

Більше того, самі техумови на намети на сайті Міноборони не розміщені. Бо на відміну від усіх інших техумов у «наметових» є таке речення: «Дійсні технічні умови не можуть бути цілком чи повністю використані, тиражовані та поширені без дозволу власника оригіналу. Власником оригіналу дійсних технічних умов є ЗАТ «ПТФ «Сіверянка». А змінені техумови правонаступник «Сіверянки» лише дозволив використовувати Міністерству оборони.

vlasnykom-tu-je-siveryanka siverteks-nadaje-dozvil

Це означає, що ніхто не може без інтелектуальної допомоги чернігівців шити намети УСТ-56 та УСБ-56, бо ніхто не може офіційно знати, а що ж криється за отим артикулом 11254 СКПВ.

Тому так і вийшло, що черговий підряд на пошив наметів за 45 млн грн армія без варіантів розмістила у «Сівертекса». У порівнянні з весною намети з нового равендуку подорожчали на 4-5 тис грн. Цього разу жоден інший конкурент навіть не намагався спробувати щастя у боротьбі за підряд за поставку наметів, виготовлених з секретного російського брезенту.

Хоча неофіційно гравці звісно ж знають, що мова йде про російський равендук, який іванівські виробники розробили на прохання чернігівських швейників.

Однак тут є ще один нюанс. Якщо потенційного учасника торгів накриє озаріння, що 11254 – це тканина, яку шиють в Іваново, то хто може дати гарантії, що росіяни зжаляться над зальотними замовниками і швидко виготовлять їм весь тираж? Не зважаючи, що це попсує стосунки з їхніми давніми бізнес-партнерами з Чернігова?

Тільки не питайте «Чому Росія, і чому Іваново?». Можемо передбачити, наприклад, відповідь: «Більше ніхто не виготовляє, а армія – мерзне».

petru-poroshenko-predstavjat-novuju-kontseptsiju-uniformy_rect_bf0595c3e81f322b8e3022df6b0a5bb8Але брезент – не біном Ньютона. У нас колись не знали як без росіян робити літаки, але нічого – «Антонов» під керівництвом представника «Блоку Петра Порошенка» Михайла Гвоздьова впевнено заміщує вороже партнерським. Тож і на освоєння брезенту наші виробники сподобились би.

За однієї, правда, умови: якщо армія декларувала б про свої потреби завчасу, а не пішла легким і приємним шляхом зі збереженням російського артикулу.

Тим паче, як свідчить досвід – швидше, однаково не виходить. Бо епопея поки що перебуває на етапі недоперемоги. Нещодавно «Сівертекс» повідомив військових, що не може виконати поставку вчасно. Бо 22 листопада, за тиждень до кінцевого терміну поставки 30 листопада, на складі швейників тріснула труба водопроводу і залило внутрішні фланелеві намети, які мають вставлятись всередину брезентових для кращої теплоізоляції. Тому виробники повідомили, що затримають поставку принаймні на місяць. Якщо знову нічого не трапиться.

Але, гадаємо, що навіть, якщо трапиться, то нічого не зміниться. Бо навіщо? Всі й так задоволені. Так що наступного року ми ще почуємо про новий врожай картоплі.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Кобольд у Вільногірську

$
0
0

koboНе зважаючи на кримінальне провадження НАБУ, у експортних схемах ОГХК Журила збереглась австрійська «прокладка» і з’явилась нова.

Деколи дійсність буває настільки дивною, що пояснити її можна лише потойбічними силами. Наприклад, переглядаючи дані про діяльність держпідприємства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» під керівництвом Руслана Журила, мимоволі згадався середньовічний гном-кобольд, який всіляко заплутував усіх охочих подобувати руду.

Можливо, у читачів буде й інше пояснення, залюбки прочитаємо це в коментарях. А поки що – ті факти, які нас здивували.

Завдяки джерелу у фіскальній службі, «Наші гроші» провели черговий огляд експортних цін на руду «ОГХК». Виявилось, що рутиловий концентрат з вмістом TiO2 до 96% (видобутий Вільногірським гірничо-металургійний комбінатом) продовжує експортуватись по всьому світу через різні «прокладки» з розльотом у ціні від 0,56 до 1,00 долара за кілограм.

Загалом у квітні-вересні ОГХК експортувало рутиловий концентрат на 484,79 млн грн.

Повний перелік за посиланням

Повний перелік за посиланням

Експортні контракти нерівномірно розподілились по трьом напрямкам. Через контрагента, зареєстрованого у Австрії, пройшли вантажі на 317,02 млн грн. З цієї суми вантажі на 288,60 млн грн. були задекларовані на митниці по 0,56-0,66 $/кг.

Раніше цим контрагентом з Австрії була і залишилась нині фірма «Bollwerk Finanzierungs – und Industriemanagement AG», яку пов’язували з екс-нардепом від «Народного фронту» Миколою Мартиненком.

З травня 2016 року значна частина рутилу почала йти через контрагента зі Сполученого Королівства. За даними Міністерства економічного розвитку, цим посередником є компанія «Adelis trade llp» (Лондон). Згідно британського реєстру, ця компанія була зареєстрована у січні 2015 року іншою фірмою «Viala trade limited». Згодом у фірми «Adelis» ще кілька разів змінювались номінальні власники, ними по черзі виступали офшори з Белізу та Панами «Gateno Ventures Inc», «Relton ltd», «Molton ltd». З 7 грудня 2016 року «Adelis trade llp» записано на офшори «Status grand limited» (Кіпр) і «Lanbert ltd» (Віргінські острови).

Отже через цього британо-офшорного контрагента за півроку пройшло рутилу на 141,77 млн грн. по 0,57 $/кг. Весь концентрат був призначений для компанії «Tioxide Americas LLC» (Вестлейк, штат Луїзіана, США).

Відтак руда лише на 52,14 млн грн. пройшла через інших контрагентів з Росії, Іспанії і Німеччини по цінам 0,80-1,00 $/кг.

Така різниця у експортних цінах може свідчити про недоотримання державним ОГХК експортних доходів через продаж своєї продукції по заниженим цінам. Різниця з ринковою ціною у цьому випадку залишається на посередницьких фірмах з Австрії та Сполученого Королівства.

Про можливість такої ситуації також свідчать дані про експорт рутилового концентрату у Росію. З нижченаведеної таблиці очевидно, що поставки в ту саму або сусідні дати, на однакових умовах FCA, але для різних російських компаній і через різних контрагентів відрізнялись по ціні у майже півтора рази.

Наприклад, 1 липня руда для компанії «Редметконцентрат» через російського контрагента перетнула митницю по ціні 0,81 $/кг. У цей же день аналогічна руда поїхала на «ЭСАБ-СВЭЛ» через австрійську «прокладку» по 0,60 $/кг, тобто на третину дешевше. Ще більшою різниця стає при порівнянні поставок на компанії «Регионпромсервис» і «Редметконцентрат», яким руда Вільногірсського комбінату обходиться від 0,90 $/кг.

Повний перелік за посиланням

Повний перелік за посиланням

Ну а тепер нагадаємо, що ми писали півроку тому про той самий експорт рутилу:

nasha-kvitneva-stattya

Тепер до ланцюжка безкарності залишається додати лише кілька речень.

«Дельта» у поставках руди ОГХК збереглась. Додався ще один контрагент зі Сполученого Королівства, який має аналогічну австрійській «прокладці» знижку на руду для поставок у США.

НАБУ вже майже рік продовжує вивчати обставини експортних контрактів ОГХК в рамках кримінального провадження №52016000000000005.

Однак ситуацію це кардинально не змінило. Тому ми й думаєм, що тепер до цього причетні якісь духи. Бо що кобольдам якесь НАБУ?

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Бетонні аргументи «Укргазвидобування»

$
0
0

papersІсторія про те, як «Укргазвидобування» витрачає 96 мільйонів на бетонні плити по завищеним цінам тільки тому, що так купувати швидше.

А ми знову – про український феномен під назвою «гуртові націнки». Це коли одна штука товару коштує гривню, а 10 штук – 15 гривень.

Ця на перший погляд дивна математика – є звичним гостем українських тендерів. Одразу застережемо: усе напрочуд законно, тільки у даному випадку законність ця коштує трохи за дорого. Проілюструємо це на черговому свіжому прикладі.

«Укргазвидобування» в рамках гігантської програми зі збільшення видобутку газу на фоні прекрасної піар-кампанії щодо очищення тендерів втрапило в купу непростих обставин.

подібні плити по 2 050Мова йде про закупівлю бетонних плит ПД 2-9,5 на суму близько 96 млн грн., яка прямо у ці дні завершується встановленням цінового рекорду. Дві фірми за січневим контрактом продали держкомпанії плити по 3198-3215 гривень за штуку, що у півтора рази перевищує ціну таких самих плит, які «Укрбургаз» (підрозділ УГВ) всього місяць тому замовив по 2 2902 534 грн. за штуку.

При цьому торгів як таких на останньому аукціоні УГВ не було. Очікувана ціна вже була завищена у півтора рази по відношенню до попередньої закупівлі, і учасники не знижували свої перші заявки. Відтак «економія» від очікуваної ціни становить жалюгідні 0,03%, що свідчить про заздалегідь вирішене питання про остаточну закупівельну ціну.

Пояснення в «Укргазвидобування» – класичні: величезний обсяг замовлення, стислі терміни та безсмертне «чому ж ніхто з дешевих виробників не прийшов на тендер?»

Наскільки ці пояснення адекватні – судити вам. Ось яку картину нам описали у прес-службі держкомпанії.

Як відомо «Укргазвидобування» вирішило нарощувати обсяг видобутку, щоб вже у 2020 році вийти на 20 млрд кубометрів, які увільнять Україну від російської залежності.

Нарощування видобутку – це означає буріння нових свердловин у чистому полі Харківської та Полтавської областей. А бурова площадка – це не просто купа техніки на землі, а купа техніки на вкритій бетоном землі.

Звідси і витікає два аспекти – величезний обсяг і стислі терміни.

Потребу у закупівлі плит для облаштування бурових майданчиків Науково-технічна рада «Укргазвидобування» затвердила 14 вересня 2016 року. Перший тендер по плитам було оголосили 31 жовтня. До цього не могли, оскільки чекали оголошення перших торгів по залученню зовнішнього бурового підрядника (27 жовтня). І саме вже в конкурсній документації цих торгів було визначено місця розташування свердловин, без яких тендер по плитам оголосити було не можна.

Після оголошення торгів 31 жовтня відбулась зустріч газовиків з виробниками залізобетонних виробів та представниками Федерації роботодавців України і Спілки виробників будматеріалів для обговорення можливостей постачання. Одночасно УГВ само промоніторило ринок (перелік комерційних пропозицій скачати) і отримало відповідь від заводу ім. Ковальської про бажану столичним бетонникам ціну за величезний обсяг блоків – більше 4 тис грн. за один блок.

З огляду на все УГВ і зформувало очікувану ціну блоків на рівні 3 200 грн. на умовах DDP з відстрочкою до 30 банківських днів.

Ця ціна була у півтора рази вищою від «укрбургазівського» тендеру тому, що підрозділ купував лише кілька тисяч блоків. Тоді як УГВ відразу жахнуло 30 тисяч штук. І встановило вимогу, щоб на тендері торгувались лише виробники. Відтак на торгах і з’ясувалось, що в усій Україні не дуже то й є бажаючих прийти і поторгуватись за величезне замовлення. Ну хіба що нинішні переможці ТОВ «ЗЗБК «Еталон» і ТДВ «Об’єднання Дніпроенергобудпром», які розділили між собою підряди на 96 млн грн., та їхні конкуренти, які не робили на торгах жодних кроків по зниженню ціни (докладніше про учасників останніх торгів тут).

«Наші гроші» виявили кілька вузьких місць у цих поясненнях і попросили спеціалістів УГВ їх прокоментувати. Ось що з цього вийшло.

Навіщо було чекати оголошення торгів по залученню бурового підрядника? Невже в «Укргазвидобуванні» не знали, де саме збираються бурити? І взагалі яка різниця де збираються бурити, якщо блоки для всіх бурових замовляють ідентичні? Може, була можливість викроїти ще кілька місяців на виготовлення блоків, щоб несміливі виробники теж прийшли на тендер?

І саме зі стислих термінів стала наслідком кваліфіцікаційна вимога УГВ – наявність у виробника щонайменше 80 форм для одночасного виготовлення блоків. Хоча менша кількість форм є у більшого кола підприємств. Але УГВ не розбило свою закупівлю на більшу кількість лотів, щоб менші виробники зробили хоча б те, що могли. Причиною тут нам назвали складність адміністрування контрактів. Людською мовою це означає, що замовник не хоче мучитись із купою різних підрядників. Ну, і також нам запропонували таке екстравагантне пояснення: «Практика свідчить про те, що й торги за меншими лотами  не відбуваються». Його екстравагантність в тому, що практика свідчить і про інше – відбуваються і не відбуваються тендери взагалі будь-якого розміру.

Окрім цього УГВ акцентувало увагу «Наших грошей» на тому, що бетонні блоки ПД 2-9,5 в Україні роблять фактично лише для самого УГВ. А держкомпанія за часів Януковича не дуже заморочувалась встеленням бурових майданчиків бетонними блоками. Тобто заздалегідь готових виробників плит саме такого типорозміру у великих масштабах і справді могло не бути. Тому у нас виникло питання – а чому УГВ зациклилось на плитах саме такого розміру? Це ж не біном Ньютона і не нанотехнології – застелити поле бетоном, щоб важка техніка тупо не переверталась. Можна і більш популярні розміри блоків купити, тоді б і конкуренція на тендері могла б бути іншою, і ціна бетонки іншою.

Але в УГВ посилаються на досвід власного департаменту буріння, який у свою чергу посилається на світовий досвід: «Найоптимальніший розмір плити для будівництва бурової площадки і дороги до неї – 3000х1500х180 мм. Вибір саме цього розміру плит для будівництва бурової площадки і під’їзної дороги до неї є світовою практикою, що підтверджується листом отриманим від бурової компанії з Польщі, яка використовує такий же розмір плит для будівництва бурових майданчиків».

Не знаємо який у кого післясмак залишиться від цих пояснень. Чи схожі ці проблеми на виробничо-менеджерські епік-фейли під час великого стартапу? Чи тут взагалі все чисто і прозоро і ми шукаємо примарну зраду у суцільній купі перемог? Сподіваємось, все стане остаточно зрозуміло трохи згодом. «Укргазвидобування» не планує обмежуватись цими 30 тисячами плит за 96 млн грн. На найближчі три роки є у дев’ять разів більша потреба у 270 тисячах блоків. А це означає, що бізнесменам є сенс задуматись про влаштування виробництва для освоєння таких підрядів (плани тут).

Але ми б із задоволенням подивились би на якийсь пілотний «мікротендер» на одну тисячу плит, щоб потім порівняти із ціною «класичного, на 30 тисяч». І врешті зрозуміти, яка ціна перекладання «зайвих папірців». Хоча… В принципі такий мікротендер і провів «Укрбургаз» напередодні мегазакупівлі материнської компанії.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Як нагріти Раду на 4 мільйони

$
0
0

морозПід орудою помічника Парубія відбувся тендер на ремонт опалення в парламентських офісах. Чверть із 16 мільйонів пішло на заміну «хорошого» «поганим» (додано).

Днями в регламентному комітеті Верховної Ради стався скандал. Депутати з’ясовували, чому в приміщеннях аграрного та екологічного комітетів по вул. Шовковична, 2 та 4 стало раптом холодно, а стіни виявились подовбаними, хоча після ремонту системи опалення вже давно мало б бути тепло і комфортно. З’ясувалось, що ремонт опалювальної системи виявився трохи розпилювальним. Ну як трохи… За оцінкою «Наших грошей», як то кажуть – «невмотивовано витратили» близько 5 мільйонів гривень із 16-мільйонного кошторису.

На жаль, ми поки що не знаємо, чи депутати будуть по-справжньому шукати винуватців побутової катастрофи. Тому про всяк випадок розкажемо, як то все сталось і хто до цього причетний.

Galletti Estro FL 02Отже, влітку 2016 року Управління парламентськими будинками розпочало підготовку комітетських будинків до зими. Вирішили замінити вентиляторні теплообмінники (фанкойли), які виглядають схожими на кондиціонерні блоки, кріпляться на стіні чи підлозі.

Відповідно до всіх норм та приписів замовили розробку проектно-кошторисної документації ТОВ «Інженерні системи плюс». Потім спеціалізована держслужба провела експертизу і підтвердила адекватність кошторису. У нього було закладено встановлення у парламентських офісах цілком пристойних фанкойлів «Carrier» (США).

Петро Боднар - колишній помічник Андрія Парубія, який у квітні 2016 року очолив Управління справами Верховної Ради

Петро Боднар – колишній помічник Андрія Парубія, який у квітні 2016 року очолив Управління справами Верховної Ради

У липні ще у «Віснику держзакупівель» оголосили тендер. Тобто до цього моменту все йшло «як книжка пише». А далі у справу втрутилось начальство – Управління справами апарату ВР, очолюване помічником Парубія Петром Боднаром.

Управління справами дуже прискіпливо поставилось до умов тендеру і кілька разів примушувало підлеглих з Управління парламентськими будинками змінювати тендерну документацію. Вносити туди якісь додаткові вимоги, уточнювати старі. Здавалось би, що це не проблема. Тільки-от кілька разів такі директиви спускались з Олімпу буквально за пару годин до розкриття пропозицій. Відтак тендер доводилось постійно переносити, так і минув серпень.

У вересні начальству урвався терпець. Управління справами повідомило своїм підлеглим, що скорочує їм бюджет на 20 мільйонів, а відтак у них банально тепер немає грошей на ремонт офісів. Тож тендер довелось скасувати назавжди.

«Назавжди» – виявилось довжиною в мінус два тижні. Бо Управління справами оголосило власні торги вже у системі «Прозорро» на ті самі роботи на ту саму очікувану суму 16,37 млн грн. 9 вересня. А старий тендер у «ВДЗ» було відмінено лише 19 вересня.

Анатолій Федоренко, співвласник ТОВ Вулвер і ПАТ Шведсько-Українська група – SU group

Анатолій Федоренко, співвласник ТОВ Вулвер і ПАТ Шведсько-Українська група – SU group.

Але відсвяткувати розподіл мільйонів ось так запросто не вдалось. На торги у «Прозорро» заявилась фірма «Фортіс-інжиніринг», яка запропонувала виконати роботи на три мільйони дешевше від очікуваної ціни. Її довелось викидати з тендеру через різноманітні претензії до поданих довідок. У тому числі фірмі закинули, що вона хоче використати не те обладнання, яке вказав замовник у проектно-кошторисній документації.

Але дешевші претенденти були вперті і настільки впевнені у порушеннях з боку замовника, що навіть оплатили скаргу в АМКУ. Однак там не зрозуміли, у чому проблема взагалі, і дозволили парламентським завгоспам продовжувати свою справу.

Ось так наприкінці жовтня вже у розпал розпалювального сезону тендер на ремонт опалення завершився перемогою ТОВ «Вулвер» із ціною 15,83 млн грн. Формально була отримана економія понад півмільйона. Але хизуватись перемогою тут не варто. Бо без розпилювальних нюансів не обійшлось.

З одного боку допущені до участі фірми «Вулвер» та «Елман плюс» хоч і зареєстровані в різних місцях, але мають офіси та склади за однією адресою вул. Бориспільська, 9 та використовують будівельне устаткування однієї марки «Макіта».

адреса вулвер адреса елман макіта вулвер макіта елман

Але не це головне.

Справа у тому, що «Вулверу» дозволили встановити замість американських фанкойлів італійські теплообмінники Galletti. На фото ліворуч проектні розрахунки у які закладають ціни американських «Carrier», праворуч – договір з підрядником, у якому вже значиться італійське устаткування по проектним американським цінам:

фанкойл проект карриерфанкойл договор галетти

Але ринкові ціни на продукцію цих компаній відрізняються: італійський товар дешевший приблизно на 20%.

І не тільки в Україні. Наприклад, в Росії фанкойли Galletti із потужністю охолодження 1,54 кВт можна знайти у продажу  по 21 119 руб. Натомість фанкойли Carrier такого ж типу з подібною потужністю охолодження 1,44 кВт там коштують 25 608 руб.

Також «Вулверу» дозволили використовувати італійську теплоізоляцію K-Flex замість визначеної у проекті німецької Armaflex. А між ними різниця ще більша – до 40%. У відкритих джерелах є дані про продаж K-Flex 13х20 по 27 грн./м., тоді як Armaflex подібного розміру 13х22 продають по 45 грн./м.

армафлекск флекс

Так само підряднику дозволили замінити радіатори Lipovica (Хорватія) на Nova Florida (Італія).

Відтак, за підрахунками «Наших грошей», заміна «гарного» «поганим» дозволила підрядникам отримати «дельту» до 4 мільйонів гривень – чверті загального кошторису. До цієї маржі ми зараховуємо не тільки різницю у цінах на американські, німецькі, хорватські та італійські товари

Справа в тому, що підрядники ще в грудні отримали від парламентських замовників 13,16 млн грн. за, скажімо так, не зовсім виконані роботи. Тобто актів виконаних робіт ще й приблизно не могло бути, бо стіни були ще подовбані, тепло не заведене і парламентські клерки з дому тягали свої калорифери грітись у робочих офісах. А гроші вже пішли. Тому скандал зрештою і трапився, бо доводити роботи до кінця довелось власним будівельникам парламенту.

Наостанок дві важливі деталі, які стосуються одного класичного питання: «Торги пройшли через Прозорро? То які проблеми?».

Перша проблема полягає в тому, що коли тендер переносять чотири рази, то на п’ятий більше ніхто не прийде, оскільки українські бізнесмени у більшості своїй не ідіоти і розуміють, для чого це все робиться.

Друга – в очікуваній ціні. Якщо Управління справами вирішило, що для обігріву вистачить і менш вибагливої техніки, то чому не була зменшена очікувана ціна? Тим паче, що зміни в конкурсну документацію вносились регулярно.

… Після прочитання цього тексту дехто може запідозрити оточення Парубія у банальному бажанні отримати «підйомні» на опалювальному тендері. Однак все це може мати і якесь інше пояснення, яке ми з задоволенням опублікуємо.

Анна Сорока, Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Після опублікування цієї інформації до «Наших грошей» звернувся Петро Боднар. Він повідомив, що на підставі нашої статті подав до НАБУ заяву про вчинення злочину, зареєстровану у Бюро 23 січня під номером 002/2087-00-кп.

Перший заступник керівника Апарату ВР-керуючий справами вважає, що злочин було вчинено «за сприяння та в інтересах» невказаних Боднаром «окремих посадових осіб Управління справами».

Боднар  також підкреслив у своїй заяві роль підрядної організації, чийого директора Костянтина Бєдарєва виокремив, вказавши його ПІБ.

Нагадаємо, саме Боднар підписував з фірмою «Вулвер» тендерну угоду. І саме підпис Боднара стоїть під всіма включеними до угоди локальними кошторисами, у яких вказано використання дешевшого італійського устаткування.

У Холодницького змушують НАБУ закрити справу по залізничникам, які переплатили «ВОГу» 115 мільйонів за дизпаливо (документи)

$
0
0

Представники Спеціалізованої антикорупційної прокуратури дали вказівку детективам НАБУ закрити справу по закупівлі «Укрзалізницею» дизпалива у ТОВ «Вог аеро джет» в 2016 році по завищеним цінам. Про це свідчать документи, надані Національним антикорупційним бюро на запит «Наших грошей».

Так, процесуальний керівник по кримінальному провадженню №5201600000000330 листом від 19 грудня 2016 року повідомив детективам, що «під час розслідування не здобуто… чітких доказів вчинення кримінального правопорушення, які б дозволяли довести винуватість особи в суді відповідно до критерію «поза розумним сумнівом».

Відтак прокурор дав вказівку закрити провадження відповідно до вимог абзацу другого ч.4 ст 286 КПК України.

У відповідь НАБУ оскаржило бездіяльність прокурора керівнику САП Назару Холодницькому.  Детективи вважають, що прокурор має погодити повідомлення про підозру посадовим особам керівного складу філії «Центр забезпечення виробництва» (ЦЗВ) ПАТ «Українська залізниця» у вчиненні злочину по ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Замість Холодницького детективам дав відповідь заступник керівника САП В.Кривенко. Він постановив визнати законною бездіяльність прокурора.

Кримінальне провадження №5201600000000330 від 20 вересня 2016 року порушено по факту розтрати коштів у особливо великих розмірах внаслідок безпідставного підвищення службовими особами філії ЦЗВ ціни на дизельне паливо від фірми «Вог аеро джет», яке мало місце 29 березня 2016 року у результаті укладання додаткової угоди до договору поставки від 18 березня.

Тоді фірма виграла тендер з ціною нижче від ринкової, а згодом кілька разів підіймала ціни на паливо, користуючись відповідною нормою закону про можливість підняття ціни на 10% у випадку коливання ринкових цін. «Вог аеро джет» робило це 23, 25 і 29 березня березня, укладаючи з ЦЗВ додаткові угоди. І з третьої допугоди закупівельна ціна для залізниці перевищила ринковий рівень. А коли ринкові ціни почали падати, то фірма відмовилась знижувати вартість свого дизелю для залізничників.

Досудовим розслідуванням встановлено, що між 25 (друга допугода) і 29 березня (третя допугода) ринкові ціни на дизель не росли. А тому укладення третьої допугоди суперечило вимогам закону.

На підтвердження цього НАБУ отримало висновок судово-товарознавчої експертизи КНДІСЕ та листи держпідприємства «Держзовнішінформ», наявні у самих залізничників. Згідно цих документів «ціна дизельного палива впродовж досліджуваного періоду не змінювалась», вказано у скарзі НАБУ.

Детективи повідомили, що дві службові особи ЦЗВ були зобов’язані збирати документальне обґрунтування для підвищення ціни і особисто виступати на засіданні тендерного комітету та доводити до інших його членів інформацію про наявність обґрунтованих підстав для укладення допугоди з підвищеною ціною. Ці особи мали у своєму розпорядженні вищевказані листи «Держзовнішінформу», у яких не було даних про коливання ринкових цін. Але «умисно не надавши їх на засідання комітету… ввели в оману його членів та забезпечили прийняття рішення в супереч Закону про підвищення ціни на дизельне паливо».

Крім того замначальника філії ЦЗВ, «усвідомлюючи відсутність законних підстав зміни ціни, розуміючи наслідки такої додаткової угоди у вигляді втрати активів держпідприємства… за необґрунтовано та без законних підстав підвищеними цінами, виступив підписантом вказаної додаткової угоди», йдеться у скарзі НАБУ.

НАБУ підрахувало, що у результаті таких дій залізниця надмірно сплатила на рахунок ТОВ «Вог аеро джет» 115,01 млн грн.

Детективи вважають, що вина службовців ЦЗВ повністю підтверджується зібраними доказами. Безспірний факт прийняття рішення без законних на те підстав, не доведення службовцями ЦЗВ до інших членів тендерного комітету достовірної інформації про ситуацію з цінами на ринку, факти маніпулювання із ціновими довідками «Держзовнішінформу», чіткий причинно-наслідковий зв’язок між діями службовців ЦЗВ і наслідками для залізниці у вигляді втрати грошей, а також характер поведінки вказаних службовців під час вчинення злочину дають органу досудового розслідування підстави для обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

А «позиція прокурора щодо закриття кримінального провадження суперечить як загальним принципам кримінального права, так і духу антикорупційного законодавства в Україні».

При цьому детективи відмічають, що діяння службовців залізниці кваліфіковані по 191 статті, а не по 364, виходячи з судової практики. Бо умисел фігурантів був спрямований не на завдання майнової шкоди держпідприємству, а на незаконне безповоротне витрачання коштів держпідприємства на користь ТОВ «Вог аеро джет». Не встановлення в ході досудового слідства доказів отримання залізничниками особистої вигоди при тому, що таку вигоду отримує фірма-постачальник, не виключає в діях останніх ознак розтрати чужого майна шлязом зловживання службовим становищем. Оскільки попри те, що майно (гроші залізниці) незаконно і безповоротно обертається на користь третіх осіб, водночас реалізується корисливий інтерес особи, яка зловживаючи службовим становищем, вчинила злочин.

Повний текст скарги НАБУ на дії процесуального прокурора:

У відповіді заступника керівника САП Кривенка на ці доводи НАБУ вказано наступне.

Посилання детективів НАБУ на безспірність факту прийняття без законних підстав тендерним комітетом філії «Укрзалізниці» 29.03.2016 рішення про підвищення ціни на дизельне паливо для ТОВ «Вог Аеро Джет» та укладання додаткової угоди №3 є безпідставними.

Ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину; відповідно до її положень, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріалами досудового розслідування наявність жодної із підстав недійсності укладеної між «Вог Аеро Джет» та ДП «Укрзалізничпостач» додаткової угоди в силу прямих вимог закону (тобто її нікчемності), визначених ст.. 219-228 Цивільного кодексу, не підтверджується. За таких обставин додаткова угода може бути визнана лише оспорюваним правочином, і єдиною можливістю доведення неправомірності залишається визнання її недійсності у суді.

Водночас, незважаючи на наявність безпосередньої вказівки процесуального прокурора, яка в силу положень ч.4 ст.40 КПК України є обов’язковою для виконання, передбачених цивільним процесуальним законом та п.13 ч.1 ст.17 закону про НАБУ заходів до визнання цієї угоди недійсною працівниками Бюро не вжито.

Під час досудового розслідування не здобуто достатніх доказів умислу службових осіб філії «Укрзалізниці» та «Вог Аеро Джет», яке згідно версії детективів виступає фактичним вигодонабувачем від вчинення кримінального правопорушення, на розкрадання ними грошей усупереч вимогам закону, у тому числі наявності у них корисливих мети та мотиву, які є обов’язковими додатковими ознаками суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.

Докази недоведення відповідальними службовими особами філії до відома членів комітету з конкурсних торгів інформації про ситуацію з ринковими цінами на товар та маніпулювання із ціновими довідками ДП «Держзовнішінформ», на які посилаються детективи у скарзі, є недостатніми для належного доказування вищевказаних обставин.

Повний текст постанови замкерівника САП Кривенка на скаргу НАБУ:

Виходячи з цього у САП вважають, що НАБУ має закрити провадження по справі про переплату 115 млн грн. залізницею на користь «Вог аеро джету», який належить родині та компаньйонам покійного народного депутата Ігоря Єрємєєва.

Нагадаємо, зараз триває чергова серія тендерів залізниці, які на початку січня 2017 року знову виграло ТОВ «Вог аеро джет» на 1,35 млрд грн. Фірма знову виграла торги, значно знизивши ціни по відношенню до ринкових і це дозволило їй обійти інших конкурентів, які не ризикнули так знижувати ціни. Після цього «Вог» і ЦЗВ домовились один раз про підвищення ціни на рівень підвищення акцизів державою. Також вони уклали ще одну допугоду про підвищення ціни на 10% через зростання ринкових цін. Після цього підвищення закупівельна склала близько 22 400 грн/т. І це поки що знову ж таки нижче ринкового рівня, який становить близько 23 100 грн./т. Але вже наступне підвищення ціни на 10% перевищить ринковий рівень.

При цьому відомо, що наприкінці 2016 року ЦЗВ також підвищувало ціні по контракту з іншим постачальником ТОВ «Трейд коммодіті». Але тій фірмі залізничники не дозволили так близько наблизитись до ринкового рівня – вона зробила поставки з дисконтом 2 000 грн. до середньоринкового рівня цін.

«Корупційна складова» кошторису Канівської ГАЕС

$
0
0

Під пильним наглядом Гройсмана «Укргідроенерго» замовило будівництво за півмільярда із неймовірно завищеним цінам.

Цей заголовок народився, як відповідь на статтю «Чи є «корупційна складова» в кошторисі Канівської ГАЕС» 2013 року. Тоді журналісти «Економічної правди» аналізували апаратну інтригу довкола різкого зростання кошторису з 700 мільйонів до 1 мільярда євро під омофором міністра енергетики Едуарда Ставицького. Але чіткої відповіді тоді не було, оскільки не було самого кошторису.

І ось маємо.

У 2016 році державне «Укргідроенерго» отримало від «Європейського інвестиційного банку» і «Міжнародного банку реконструкції та розвитку» обіцянки на відкриття кредитних ліній на 718 млн грн. І хоч грошей насправді банкіри ще не дали, але гідроенергетики вже провели тендер на будівництво першочергових об’єктів та споруд Канівської ГАЕС вартістю 496,62 млн грн.

Дякуючи постмайданному закону «Про публічні закупівлі», який примусив замовників публікувати повну документацію грандіозних будівництв, ми уважно ознайомились із кошторисом від переможця тендеру консорціуму «НВО «Укргідроенергобуд». І нарешті можемо прибрати питальну інтонацію чи навіть нотки сумніву в оригінальному заголовку.

Пройдемось по найкоштовнішим складовим будівництва, на які і піде левова частка кредитних грошей від світових банків.

  • 42,82 млн грн. піде на бетон:
  Кошторисна ціна, грн./т Ринкова ціна, грн./т
Сумiшi бетоннi готовi важкi, клас бетону В7,5 [М100], крупнiсть заповнювача бiльше 40 мм 789 До 700

 

Сумiшi бетоннi готовi важкi, клас бетону В25 [М350], крупнiсть заповнювача бiльше 20 до 40 мм, марка за водонепроникнистю 0,8 МПа, F100 1452 Від 900
Сумiшi бетоннi готовi важкi, клас бетону В25 [М350], крупнiсть заповнювача бiльше 20 до 40 мм 1452 Від 900

Значна частка запланованих витрат на матеріали для будівництва передбачена саме на бетонні суміші. В умовах спаду виробництва постачальники бетонів, з котрими нам вдалось поговорити, готові йти на суттєві скидки будь-кому, кого можна хоч якось назвати замовником. Можна очікувати на відчутний «дисконт» навіть при замовленні 500 кубометрів. А у Канівську ГАЕС планують залити майже 50 тис. кубів. Відтак при замовлені бетону на 43 млн. грн кожен відсоток «компліменту» від постачальника конвертується в півмільйона гривень готівки.

Порівняння кошторисних цін з тендерів “Укргідроенерго”, “Київводоканалу” (“Альтіс”) і Міністерства оборони (об’єкти у Широкому лані)

  • 5,42 млн грн. піде на щити опалубки, ширина 300-750 мм і 800-1200 мм, товщина 40 мм по 2 500 грн. за квадратний метр.

Ціни на опалубку для цього будівництва майже тотожні з вартістю нерухомості на вторинному ринку в районі зведення ГАЕС. Уявити непросто: один квадратний метр опалубки коштує як квадратний метр у квартирі! Хоча опалубка – це всього-на-всього кілька збитих до купи поганеньких дощок для заливки бетоном у якусь форму. Після одноразового використання викидається,  і ніхто ніколи не дізнається скільки тої опалубки було використано насправді.

Ми не знаємо, що такого цінного в деревині від Консорціуму. Проте відомо, що вартість аналогічної опалубки на інших будівництвах рідко сягає навіть 250 грн за «квадрат», тобто фіксуємо «дельту» майже в 1000%.

Завищена вартість і іншої будівельної деревини: брусів, рейок, дощок. Мабуть, таким чином підрядник оцінив реліктовий ліс, що піде під зруб в ході будівництва. Всього планується провести лісорозчистку на площі розміром 218 гектарів (більше 300 футбольних полів).

  • 4,92 млн грн. на штукатурну суміш Polirem СШm-301 по 45,32 грн./кг без ПДВ.

Ринкова вартість на цю суміш на основі цементу коливається в межах 50 грн з ПДВ. Але за 25 кілограмовий мішок, а не за один кілограм. Десять таких мішків ми при підготовці статті навіть замовили по 51 грн, залишилось лише забрати з Харкова. Ось скріншот нашої покупки, поєднаний зі скріншотом з канівського кошторису:

  • 3,39 млн грн. на силові кабелі 1 кВ, з ізоляцією і з оболонкою із ПВХ пластикату, що не розповсюджує горіння, 5х16 мм2 по 986 грн. за метр.

Подібні кабелі для Канівської ГАЕС придбали по 986 грн/м.

Ось тут кабель ВВГнг 5х16 продають по 162 грн. за метр. Можна знайти аналогічні ще за 190 грн. за метр, проте як ми не старались, знайти цінник в 1000 грн. нам так і не вдалось.

  • 2,31 млн грн. піде на кондицiонери Mitsubishi 3,5 кВт по 68 000 грн. за штуку.

Не знаємо яка саме марка кондиціонерів приїде на будівництво, але вдвічі потужніші кондиціонери цього виробника коштують 39 000 грн.

  • 2,07 млн грн. витратять на пісок, вартістю 120 грн/т без ПДВ.

Разом з доставкою 1 тонна піску для будівництва канівської ГАЕС може обійтися в майже 250 грн. До і так завищеного, на наш погляд, цінника у 120 грн за тону, підрядник додав 90 грн на транспортування, звідкись з 30-кілометрової відстані. Тим часом, чого-чого, та піску в Дніпрі більш ніж достатньо аби не возити його казна-звідки… Відтак наближення точки «приготування» піску на 1 кілометр до міста будівництва економитиме 1/30 від транспортної складової, яка лише по піску становить 1,62 млн грн.

  • 1,4 млн грн. планують витратити на утеплювач Роквул, товщиною 100 мм, ціна – 400 грн за квадратний метр без ПДВ (480 грн – з ПДВ).

Проаналізувавши ринок будівельних матеріалів ми не змогли знайти цінника, що хоча б наближався до 480 грн. Проте без проблем замовили для нашого «віртуального» будівництва аналогічного утеплювача по 260 грн (з урахуванням ПДВ). І хоч нам довелось, як то кажуть, поторгуватись, але не проблема купити товар від 340 грн. Проблема знайти – по 480.

  • 116 млн грн. піде на різне електротехнічне устаткування, яке консорціум поставлятиме через ТОВ «Ектів Стайл».

Тут ціни приблизно відповідають середньо-тендерному рівню. Наприклад, трансформатор на 25 МВА коштуватиме державі 15,00 млн грн., або близько $21 тис за 1 МВА. Сподіватимемось, що ця продукція приїде новою, а не зношеною. Таке застереження у еас виникло через підозрілість субпідрядника «Ектів Стайл». ТОВка зі статутним капіталом 300 гривень є зареєстрованою на мешканця окупованої Горлівки Сергія Дербаля. І вже після підписання контракту фірма змінила податкову прописку з Білої Церкви на Острог. Сподіваємось, що, що подібні дані щодо підрядників Канівської ГАЕС можуть знадобитись.

Бо підозри викликають не лише ціни генерального підрядника, а й спосіб його обрання.

Річ у тім, що тендер на будівництво Канівської ГАЕС – вже другий за останні півроку. Минулої осені «Укргідроенерго» так само призначало торги очікуваною ціною півмільярда гривень, так само на тендер подавався Консорціум з ціною близькою до очікуваної. Однак на біду всім тоді на торги заявилось ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія» («КЕБК») з ціною в 337,68 млн грн. У півтора рази дешевше!

Чуда, звісно, не сталось – гіперуважний тендерний комітет виявив, що у деяких з субпідрядників «КЕБК» були прострочені ліцензії на окремі види робіт. Тож фірму, пов’язану з екс-міністром енергетики Іваном Плачковим викинули з торгів. Але це було б занадто скандально: ось так взяти і відразу віддати підряд Консорціуму на 160 млн грн. дорожче. Тому тоді познаходили претензії і до інших учасників торгів, повідхиляли їх і зрештою відмінили тендер, бо до участі в ньому допустили лише Консорціум.

З другої спроби торги таки відбулись, але теж не обійшлось без скандалу. Аби Консорціум переміг з тендеру довелось викинути дешевшого учасника. Цього разу під ногами крутилась фірма «Квартал», яка запропонувала 3-відсоткову знижку до ціни Консорціуму. Але її не допустили до аукціону через відсутність у аналогічних договорах лісорозчищення (відчуйте який це складний біном Ньютона – ліс рубати!) та деяких інших видів робіт, на які завжди можна субпідрядника.

Отже маємо таке. Консорціум виграв з другої спроби завдяки тому, що «Укргідроенерго» викинуло усіх дешевших конкурентів. При цьому досвідчена фірма Плачкова (Консорціум раніше вже наймав її на субпідрядні роботи по будівництву ГАЕС) пропонувала виконати роботи не за 496,62, а за 337,68 млн грн. Ось ця різниця заявок у 160 млн грн. і дає нам можливість оцінити загальну «маржу», зашиту у контракт з Консорціумом.

Петро Порошенко і Володимир Гройсман наносять візит на «Укргідроенерго», а Ігор Сирота (на передньому плані) залишається у кріслі керівника держкомпанії, зайняте ним ще у глибокі януковичевські часи.

Скепсису і щодо справжніх намірів учасників цієї історії додає історичний бекграунд, зафіксований на кримінальних сторінках державного судового реєстру.

Наприклад, згідно до ухвал Шевченківського райсуду, протягом 2012-1015 років посадові особи Консорціуму неодноразово перерераховували кошти на рахунки підприємств з ознаками фіктивності. Зокрема, лише протягом 2015 року «Укргідроенергобуд» при придбанні струмопроводу для першої черги будівництва Дністровської ГАЕС сформував фіктивний податковий кредит в розмірі 21 млн.грн.

А  по провадженню №12013100150000333 цю «Укргідроенерго» і Консорціум підозрюють у розтраті державного майна в особливо великих розмірах:

«Розслідуванням встановлено, що службові особи ПАТ «Укргідроенерго», протягом 2010-2015 років, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч державним інтересам приймали участь у незаконній схемі розкрадання державних коштів, шляхом закупівель товарів, робіт та послуг у підконтрольних суб’єктів господарювання за значно завищеними цінами, серед яких ТОВ «Консорціум «НВО Укргідроенергобуд», ТОВ «ШДСУ», ТОВ «Грин Лайт», ТОВ «Будмонтажсервіс 1», ТОВ «Укренержи», ТОВ «Кабельтехпостач», які в свою чергу, з метою мінімізації податкових зобов’язань, а також легалізації, перераховували грошові кошти на рахунки низки фіктивних суб’єктів господарської діяльності, та переводили їх з безготівкової форми в готівкову», – йдеться у судовому рішенні.

У цьому переліку фірм згадано у тому числі ТОВ «Будмонтажсервіс 1», яке на нинішньому тендері було «конкурентом» консорціуму, з яким проходить по одній справі. Також тут фігурує ТОВ «ШДСУ», яке є одним зі співзасновників консорціуму (див. довідку нижче).

Цинізм ситуації у тому, що всі розслідування щодо «Укргідроенерго» і «Укргідроенергобуду» завжди вміло гасились досвідченими майстрами з Генпрокуратури та СБУ. А у процитованому нами судовому рішенні Печерський суддя Смик у вересні 2016 року відмовив слідчому у банальній дрібниці – отримати доступ до документів консорціуму у «Ерде банку». Тобто суддя просто не дав слідчому подивитись. куди проводились гроші. Хоча ця проста слідча дія могла відкрити таємницю – на які рахунки у подальшому консорціум розщеплював потоки? І лише це дасть точну відповідь на цілком логічне питання уважного читача «Наших грошей»: «Так хто ж розкрадає гроші «Укргідроенерго»?

Ігор Сирота малює перспективи Канівської ГАЕС прем’єр-міністру Володимиру Гройсману і розповідає про різні успіхи держкомпанії, якій НКРЕКП під керівництвом «рошенівця» Дмитра Вовка також регулярно підіймає тариф на електроенергію. На фото крайній ліворуч віце-прем’єр Зубко, праворуч від Гройсмана і Сироти віце-прем’єр Кістіон.

Довідково про формальних засновників Консорціум «Укргідроенергобуд»

ПАТ «Дніпро-Спецгідроенергомонтаж» – основним власником є російське ВАТ «ОТЧПТ «Спецгiдроенергомонтаж» та українці Сергій Поливаний і Юрій Ковальов;

ТОВ «Науково-технічна компанія Енпаселектро» екс-директора Консорціуму Юрія Бондаренка;

ПрАТ «Метробуд» – по 25% акцій «Метробуду» належить Олександру Русану та Олегу Токареву – голові наглядової ради ПАТ «Київметробуд». Ще 15% має домініканська фірма «T&A Industries Ltd», яка також володіє 23% акцій «Київметробуду»;

ТОВ «ШДСУ» – належить Тетяні Алексейчук, Артуру Антоненку та Лесі Олексюк.

 

Список рекомендованої літератури:

 

Юрій Ніколов («Наші гроші»), Артур Чемирис

«За цією компанією стоїть Адамовський –партнер Грановського»

$
0
0

«За цією компанією стоїть Адамовський, який є бізнес-партнером Грановського – головного смотрящего за СБУ, за прокуратурою і за судами в Україні», – заявив днями народний депутат від БПП Сергій Лещенко в ефірі каналу «112».

Мова йде ТОВ «Трейд коммодіті», яке минулого тижня виграло аукціони «Укрзалізниці» на поставку дизпалива на 2,91 млрд грн. і наразі очікує остаточного підписання угоди. Цей куш стане найжирнішим, але логічним у тендерній історії фірми, яка налічує вже 7,11 млрд грн.  менше ніж за два роки.

До того ж «Трейд коммодіті» у перший же рік свого тендерного життя вдалось проникнути на найсмачніші паливні підряди країни – у Міністерства оборони і «Укрзалізниці», де поставки менше 100 мільйонів гривень вважаються ледь не роздрібними.

У нашій країні це означає лише одне: державні тендерники бачили над фірмою крила янгола-охоронця. Яким, за словами Лещенка, і є Грановський.

Олександр Грановський і Андрій Адамовський є безпосередніми партнерами по історії з віджимом торгового центру Skymall (Київ) у естонського бізнесмена Хілара Тедера. Також Адамовський вів бізнес з Ігорем Філіпенком (одним з впливових партнерів Юри Єнакіївського), Миколою Присяжнюком та Василем Джарти (міністрами АПК та екології за часів президентства Януковича). З Філіпенком Адамовський були співвласниками мережі АЗС “Вік-оіл”, а її директором був Микола Гавриленко, якого у 2015 році призначили директором державної “Укртранснафти”.

Сам Грановський на сторінці FB оприлюднив несерйозний коментар з цього приводу. Мовляв, він має до «Трейд коммодіті» такий самий стосунок, як і Лещенко, а значить вони володіють рівними 50-відсотковими частками у фірмі.

Звісно, де-юре до цієї фірми немає жодних ниточок ні від Адамовського, ні Грановського, ні від Кононенка з Порошенком.

ТОВ «Трейд коммодіті» зі статутним капіталом 7 400 гривень записано на Вадима Майка з Кам’янского (раніше Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області . Компанія мала приблизно однаковий для українських імпортерів бек-граунд – пару кримінальних проваджень за ухиляння від сплати акцизу та формування податкового кредиту через фірми-«фіктарі».

Однак все змінилось на початку 2015 року, через кілька місяців по тому, як Олександр Грановський отримав мандат нардепа від Блоку Петра Порошенка і почав обростати демонічною славою найкрутішого юриста-«рєшали» у групі Ігоря Кононенка, який у свою чергу уособив провідника бізнес-інтересів президента Порошенка. Особливо вплив «першої кінної» проявився в енергосекторі і знайшов своє відображення у переліку замовників, у яких вигравало тендери «Трейд коммодіті».

Фірма з тим самим засновником і тим самим мізерним «статутником» почала вигравати тендери спочатку на десятки мільйонів, потім – на сотні, а тепер і на мільярди гривень. І у дуже непростих замовників. Наприклад, «Трейд коммодіті» зимою 2015/16 років почала поставляти паливо на десятки мільйонів енергокомпаніям Ахметова. Саме тоді в надрах «рошенівської» НКРЕКП розроблявся проект формули «Роттердам+», а ICU скуповувало для когось дешеві євробонди ДТЕКу.

Замовники палива «Трейд коммодіті» у 2015-2017 рр.

Замовник Сума, грн.
Міністерство оборони України («Трейд коммодіті» + «Август пром», тут дані про зв’язок фірм) 2 002 659 281

407 238 731

Філія «Центр забезпечення виробництва» ПАТ «Українська залізниця» (укладені угоди + на стадії підписання) 1 062 149 154

2 910 000 000

ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» 100 660 110
Державне агентство резерву України 73 492 860
ДП «НАЕК «Енергоатом» 61 360 648
ДП «Адміністрація морських портів України» 31 060 027
КП «Київпастранс» 30 207 600
Спецавіаційний загін Державної служби з надзвичайних ситуацій 29 989 600
ДП «Красноармійськвугілля» 22 126 500
ПАТ  «Центренерго» («Трейд коммодіті» + «Август пром») 19 766 685

224 739 500

ПАТ «ДТЕК Західенерго» 18 980 386
ДП «Маріупольський морський торговельний порт» 17 100 000
ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» 16 157 716
ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» 14 838 370
ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 14 665 142
КП «Кривбасводоканал» 13 698 693
Центральна база ПММ Національної гвардії України 9 886 067
Військова частина 9935 9 590 900
ТОВ «ДТЕК Східенерго» 8 626 190
ДП «Морський торговельний порт «Южний» 5 199 990
КП «Управління автомобільних шляхів» Житомирської міськради 4 877 000
ДП «Смоли» 1 835 500
ДП «Бердянський морський торговельний порт» 1 644 500
Всього 7 112 551 150

«Трейд коммодіті» знаходило паливо, де тільки могло. Імпортувало (навіть з боснійського заводу росіян), збирало з вітчизняних мініНПЗ (навіть тих, що діють на межі законності).

На тендерах використовувало звичайні для України методи. Наприклад, півроку тому на тендері залізниці оскаржила в АМКУ заявку «Сокару» через те, що азербайджанці в «Прозорро» наклали цифровий підпис на всю свою пропозицію, а не на кожен файл окремо. Такої бюрократичної дрібниці вистачило, аби винести з тендеру дилера азербайджанської державної компанії. А «Трейд коммодіті», вигравши торги, у подальшому скористалось традиційною лазівкою нашого тендерного закону, який дозволяє підіймати закупівельну ціну на 10%, якщо коливається ринкова ціна. І хоч «Трейд коммодіті» піднімало ціну не так хвацько, як «ВОГівці». Але загальна схема очевидна – виграти торги з будь-якою ціною, а потім вже тет-а-тет домовлятись з замовником про більш пристойні грошові потоки. Наприклад, за даними директора консалтингової групи «А-95» Сергія Куюна, Міністерство оборони торік замовило цій фірмі палива на 1,24 млрд грн., а потім саме завдяки оцім 10-відсотковим добавкам переплатило зайві 100 млн грн.

Звісно, що такі агресивні методи проникнення на ринок не могли робитись абсолютно чистими руками у сферичному вакуумі. За словами Лещенка, паливо у «Трейд коммодіті» виявилось не найкращим.

Цей скандал розгоряється у Держрезерві. «Трейд коммодіті» цілилось у підрядники агентства давно через той самий АМКУ. «ВОГу» вдавалось через суди тримати новачка на «крихітних» підрядах десятках мільйонів, забираючи собі сотні мільйонів. І ось нібито виявилось, що «Трейд коммодіті» постачав у Держрезерв неякісне паливо по ціні якісного дорогого. Сподіваємось, що керівник Держрезерву Вадим Мосійчук (раніше працював у міжнародних банках) найближчим часом розповість про цю історію та роль янголів-охоронців фірми. А доки продовжимо рахувати мільярди і чекатимемо на нову інформацію.

Юрій Ніколов,  «Наші гроші»


Хабарі-2016. Кого посадили і за що?

$
0
0

Минулого року остаточний вирок і ув’язнення отримало лише п’ять хабарників з 362. Найвища посада – начальник колонії.

«Наші гроші» продовжують займатись марудною роботою і підраховувати цифри із Реєстру судових рішень. Бо під хвилями піару усіх правоохоронних органів – хочеться мати під ногами грунт із фактів.

У цьому матеріалі ми не даємо оцінок, лише ділимось спостереженнями. Але маємо надію, що вони будуть корисними не лише для вузьких спеціалістів. Отож.

Ми проаналізували, чим закінчились всі історії про хабарі, які потрапили до зали суду у 2016 році.

Про всяк випадок зазначимо дві важливі речі:

  1. Слово «вирок» – це не обов’язково запроторення у в’язницю. Оскільки вирок буває і виправдальним. Загалом – це просто рішення суду;
  2. Фраза «вирок не набув сили» означає, що перша інстанція прийняла рішення, однак справа знаходиться в апеляції. Відтак достеменно сказати, чим закінчиться процес не можна, а підозрюваний знаходиться на свободі.

А тепер статистика.

У 2016 році було винесено 335  вироків по статті про отримання неправомірної вигоди стосовно 362 осіб. Станом на 16 лютого набули силу 217 вироків (222 осіб). Більшість засуджених отримали неправомірну вигоду після 1 березня 2014 року.

Позбавлені волі

Вироки з реальним позбавленням волі набули стосовно пяти людей – менше півтора відсотка від загальної кількості вироків.

Найбільший строк – 5 років і 1 місяць у військовослужбовця 28 окремої механізованої бригади Збройних Сил України Олексія Мештешуга. У травні-червні 2015 року він став посередником між своїм командиром і перевізниками, що незаконно провозили вантажі на окуповані території на Донбасі (платили до 70 тис грн за одну вантажівку. Загалом проїхало більше 10 вантажівок. Мештешуг з цієї схеми мав отримати близько 50 тис грн). Мештешуг уклав угоду із прокурорами Головної військової прокуратури, у якій прописано співпрацю у викритті злочинів, пов’язаних з незаконним переміщенням заборонених вантажів до тимчасово окупованої території України.

5 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна, позбавленням рангу і забороною займати посади на три роки також відбуває голова с. Новошмідтівка (Миколаївська обл.) Людмила Пащенко, обвинувачена в отриманні $10 тис хабара за безперешкодне надання в оренду комунального майна – свердловини системи водопостачання. У суді вона щиро розкаялася у вчиненому та пояснила, що дійсно у зв’язку з важким матеріальним становищем взяла хабар.

Набув чинності вирок також стосовно податкового інспектора з Одеси Артема Гурського, який у 2012 році всіляко затягував закриття ФОПа і встиг отримати від нього близько 4 тис грн хабарів. Стосовно Гурського здійснювалося спеціальне досудове розслідування і спеціальне судове провадження, оскільки він з липня 2013 року переховується. Гурський перебуває в міжнародному розшуку.

За ґратами опинився начальник Миколаївської виправної колонії (Львівська обл.) Іван Волчанський, який отримав 3 роки за те, що у 2015-му вимагав $5 тис за вирішення питання про умовно-дострокове звільнення засудженої особи. Волчанський повністю визнав свою вину. З 31 липня 2015 року він сидить в СІЗО, і по «закону Савченко», рахуючи день попереднього ув’язнення за два дні покарання, фактично свій строк відбув.

Також фактично вже відбув присуджені 2 роки і 4 місяці позбавлення волі старший оперуповноважений карного розшуку харківської міліції Андрій Опанасець, який спільно із колегою незаконно затримали особу, а потім взяли хабар за її звільнення. Опанасець розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілим заподіяну їм шкоду. Крім того, він раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину. До того ж, потерпілий прохав не призначати міліціонеру суворе покарання. Зважаючи на це все, суд призначив Опанасцю пом’якшене покарання: 2 роки і 4 місяці позбавлення волі із забороною обіймати будь-які посади в правоохоронних органах строком на 3 роки без конфіскації майна, але з позбавленням спеціального звання «капітан міліції». Опанасець був у СІЗО з 6 жовтня 2010 до 6 жовтня 2011 рр і з 18 квітня 2016 року, тобто фактично строк ув’язнення по «закону Савченко» вже відбув.

Між тим ще не набули чинності вироки, по яких є засуджені і до більших термінів:

  • Микола Мотрук, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області. Засуджений до 10 років з конфіскацією майна і забороною займати посади за вимагання близько 5 тис грн хабарів у 2012 році. Вину не визнав, від дачі показань відмовився.
  • Ігор Немировський, заступник Голови Державної інспекції сільського господарства України. Засуджений до 10 років з конфіскацією майна, забороною займати посади і позбавленням рангу за отримання 375 тис грн за сприяння фірмі у видачі дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву. Вину не визнав.
  • Володимир Бурлаченко, заступник начальника – начальник слідчого відділу фінансових розслідувань Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області. Засуджений до 9 років з конфіскацією майна і забороною займати посади за отримання 500 тис грн хабара за закриття кримінального провадження, відкритого за фактом ухилення від податків. Вину не визнав.
  • Андрій Сухінін, прокурор міста Краматорська Донецької області, і Роман Гапєєв, його заступник. Засуджені до 8 років з конфіскацією майна і забороною займати посади. Обвинувачуються в тому, що у листопаді 2014 – квітні 2015 рр систематично отримували хабарі (загалом близько 118 тис грн) від місцевих підприємців за непризначення перевірок їх діяльності. Свою вину категорично не визнають.
  • Андрій Шведа, заступник начальника управління – начальник першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у м.Краматорську (Донецька обл.). Засуджений до 8 років з конфіскацією майна, забороною займати посади і позбавленням звання за отримання $20 тис у грудні 2014-го за закриття кримінального провадження по ухиленню від сплати податків. Вину не визнав.
  • Микола Супрун, голова Бобровицької районної державної адміністрації Чернігівської області. Засуджений до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, забороною займати посади і позбавленням рангу за сприяння у виділенні землі під АЗС. Вину не визнав.

Ще три особи отримали по 6 років позбавлення волі, 24 особи – по 5 років і 5 осіб – від 2 до 4 років. Серед засуджених, зокрема, двоє суддів (суддя Ківерцівського райсуду Волинської обл. Іван Підгорний і суддя Житомирського райсуду Житомирської обл. Сахібжамал Баренко), начальники відділів Державної міграційної служби Львівської області, м. Жовті Води (Дніпропетровська обл.) і Покровська (Донецька обл.).

Крім того, вироки з строками ув’язнення, які, однак, ще не набули сили, отримали заступники  начальників Управлінь Держпраці у Хмельницькій та Волинській обл.; голова Шевченківської селищної ради (Донецька обл.) Юлія Крива і сільський голова с. Підгір’я (Івано-Франківська обл.) Роман Роспопа; начальник відділу Державної виконавчої служби у Святошинському районі м. Києва Дмитро Лихацький, начальник відділу Держземагентства в Ярмолинецькому районі Хмельницької області Руслан Волошин та інші.

Загалом в таблиці усі ці дані виглядають так:

Вид покарання Субєкт злочину Вирок набув силу Загалом
Так Ні
Позбавлення волі Категорія А 2 2
Категорія B 1 24 25
Категорія С 4 13 17
Всього 5 39 44

Штрафи

Штрафи отримали більше половини засуджених. В основному штрафи йшли з додатковим покаранням у вигляді позбавлення права займати посади: зі 194 оштрафованих хабарників 182 позбавлені права обіймати посади на строк від 1 року. Крім того, ще двоє засуджених разом зі штрафом додатково позбавлені рангу державного службовця (старший державний виконавець Тальнівського райуправління юстиції у Черкаській області Сергій Білий і головний спеціаліст з Держінспекції сільського господарства в Рівненській області В’ячеслав Гусарук).

Також варто відзначити, що 109 осіб, яким присуджено штраф, уклали угоду про визнання винуватості із прокуратурою. В тому числі і перший  заступник  начальника територіального органу ДАБІ України у Львівській області Ігор Гуменчук (чиновник категорії B), який отримав 193 тис грн і $2500 за незастосування штрафних санкцій за порушення містобудівного законодавства. У підсумку відповідно до угоди він отримав пом’якшене покарання, а саме: штраф 60 тис грн, хоча стаття передбачала позбавлення волі до 12 років. Решта угод, по яких засуджені отримали штрафи, укладено з чиновниками категорії «С» і посередниками.

Вид покарання Субєкт злочину Вирок набув силу Загалом
Так Ні
Штраф Категорія B 1 1
Категорія С 174 16 190
Посередники 3 3
Всього 178 16 194

Звільнені від покарання (умовне позбавлення волі)

Усі звільнені від покарання, окрім екс-начальника управління розкриття злочинів, пов’язаних із застосуванням зброї, Одеського міського управління внутрішніх справ Вячеслава Петренка, отримали умовні терміни позбавлення волі. Петренко, обвинувачений в систематичному отриманні хабарів за надання інформації членам банди, уник ув’язнення, конфіскації майна і заборони займати посади через наявність низки хвороб.

1-2 роки позбавлення волі умовно отримали троє осіб (директор Браїлівської школи Людмила Зіньковська, в.о. начальника реєстраційної служби в Острозі Галина Іванова і оперуповноважений з Дніпра Каміл Теймуров).

Решта – засуджені до 3-5 років в’язниці умовно. Серед них, зокрема, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Андрій Бурлака, 5 сільських голів – с. Калюжне Сумської обл. Павло Глудик, с. Ротмістрівка Черкаської обл. Тетяна Вечорик, с.Мельники Черкаської обл. Світлана Компанієць, с. Василівка Одеської обл. Ігор Цуканов та с. Василівка Дніпропетровської обл. Михайло Бабін.

Крім того, умовний термін позбавленням волі отримали екс-мер Ізяслава Хмельницької обл. Ігор Кондратюк і в.о. міського голови Арциза Одеської обл. Валентина Петрова. Таке ж покарання у начальника головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Юрія Сисьмія, начальника сектору Держслужби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Житомирській області Валерія Щепанського, в.о. начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області Ярослава Пікуля та ін.

Вид покарання Субєкт злочину Вирок набув силу Загалом
Так Ні
Звільнено від покарання Категорія B 11 6 17
Категорія С 8 9 17
Посередники 1 1
Всього 20 15 35

Виправдані

Загалом у 2016 році було виправдано 40 осіб, обвинувачених в отриманні хабарів. Щодо шести з них вироки уже набули сили. Йдеться про трьох інспекторів міліції, двох держінспекторів з охорони навколишнього середовища і завідувача неврологічного відділення «Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини» (Дніпропетровська обл.).

Разом з тим поки що не набули сили виправдувальні вироки, зокрема, стосовно таких осіб: голови Оржицького райсуду Полтавської обл. Євгенія Смілянського, судді Соснівського райсуду м.Черкаси Сергія Пироженка, старшого прокурора прокуратури Суворовського району м. Одеси Емми Михайлової, начальника відділу правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту прокуратури Закарпатської області Олега Поповича, сільського голови с. Буща (Рівненська обл.) Василя Безушка, начальника Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області Віктора Кульбака, начальника відділу державної виконавчої служби Компаніївського райуправління юстиції Кіровоградської області Ігора Проша, заступника начальника Державної інспекції сільського господарства в Київській області Євгена Ігнатенка, директора КП «Житній ринок» Ігоря Цеханського, в.о. гендиректора ДП «Агроінвест» Лариси Зубко, декана Ізмаїльського державного гуманітарного університету Лілії Куліненко та ін.

Вид покарання Субєкт злочину Вирок набув силу Загалом
Так Ні
Виправдано Категорія B 2 12 14
Категорія С 4 21 25
Посередники 1 1
Всього 6 34 40

Справи, відправлені на новий розгляд

Судами апеляційних та касаційних інстанцій було скасовано 33 вироки стосовно обвинувачених в отриманні неправомірної вигоди, винесених у 2016 році. Серед них було 10 виправдувальних вироків, 14 вироків, за якими службовці були засуджені до 5-7 років в’язниці, а також 4 – штрафи і 5 – умовного позбавлення волі.

Серед скасованих виправдувальних вироків – справа екс-голови Петриківської РДА Петра Лісного. У 2007 він видав розпорядження про передачу в оренду на 49 років підприємству «Легіонер» 52 га землі. Надалі, за версією слідства, Лісний разом з директором підприємства подарували фірму зацікавленій особі за хабар у $400 тис.

Також скасовані виправдувальні вироки стосовно мера Кілії Одеської обл. Максима Переверзєва, обвинуваченого в отриманні $2 тис за розміщення МАФа на пляжі, а також стосовно сільського голови с. Залишани Київської обл. Володимира Середюка, обвинуваченого в отриманні 90 тис грн за відведення ділянок.

Крім того, апеляційним судом скасовано вирок стосовно судді Ківерцівського районного суду Волинської області Світлани Поліщук і прокурора Ківерцівського району Володимира Мойсеєця, обвинувачених в отриманні $5500 за зміну обвинувачення (виключення статті про зґвалтування) і призначення винному покарання без позбавлення волі. Прокурор був засуджений до 5 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна і забороною працювати в прокуратурі на 3 роки. У свою чергу, суддя була виправдана, оскільки її участь у змові на отримання хабара не довели. Зараз справа на новому розгляді.

Також, зокрема, по-новому розглядається справа стосовно колишнього начальника відділу податкової міліції ДПІ Балаклійського району Харківської області, обвинуваченого у вимаганні від підприємця спочатку хабара за повернення товару, а потім щомісячних сум у розмірі 1500 грн за безперешкодну діяльність. Апеляція скасувала присуджені йому 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною працювати в правоохоронних органах на 3 роки і відправила справу на новий розгляд.

Вид покарання Субєкт злочину Вирок набув силу Загалом
Так Ні
Вирок скасовано, справу відправлено на новий розгляд Категорія А 1 1
Категорія B 12 12
Категорія С 18 18
Посередники 2 2
Всього 33 33

Отож більше половини засуджених отримали штрафи, в основному від 17 до 25,5 тис грн. 40 осіб були виправдані, 13 – засуджені до арешту, 34 особи засуджені умовно, а 44 – до реального позбавлення волі. Однак при цьому треба зважати на те, що не всі вироки набули силу (детальніше див. Таблицю 1).

Таблиця 1. Види покарання осіб, які були засуджені по ст. 368 КК України у 2016 році

№ з/п Види покарання Загалом
вирок набув сили1 Всього
так ні
1 Усього засуджено осіб 222 140 362
2 Штраф – всього, в тому числі 178 16 194
до 1 тис грн 0 0 0
1000-9999 грн 1 0 1
10000-19999 грн 94 5 99
більше 20 тис грн 83 11 94
3 Позбавлення волі на певний строк –  усього,
у тому числі
5 39 44
до 2 років включно 0 1 1
понад 2 роки – до 5 років включно 4 27 31
понад 5 років – до 10 років включно 1 11 12
4 Обмеження волі2 – усього, у тому числі 1 0 1
до 2 років включно 0 0 0
понад 2 роки – до 5 років включно 1 0 1
6 Арешт3 11 2 13
7 Інші міри покарання (громадські роботи) 0 0 0
8 Виправдано 6 34 40
10 Звільнено від покарання – усього,                                                         у тому числі 20 15 35
з випробуванням 19 15 34
внаслідок акта амністії 0 0 0
з інших підстав4 1 0 1
11 Звільнено від кримінальної відповідальності 0 0 0
12 Кримінальне провадження закрито або зупинено5 1 1 2
13 Вирок скасовано і справу відправлено на новий розгляд 0 33 33
14 Додаткові покарання конфіскація майна 5 37 42
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 202 70 272
штраф 3 1 4
позбавлення військового, спеціального звання, рангу або кваліфікаційного класу 12 24 36
15 Відшкодування завданої шкоди на користь держави або підприємства державної чи комунальної власності/спецконфіскація (грн) 255186 1762133 20173196
16 Призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України (“пом’якшене” покарання) 7 3 10
17 Покарання по корупційній статі поглинуте більшим покаранням по іншій некорупційній статті АБО по корупційній статті виправдано, та особу все одно засуджено, але по іншій статті 4 0 4
1 Станом на 16 лютого 2017 року.

2 Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Встановлюється на строк від 1 до 5 років.

Обмеження волі відрізняється від позбавлення волі тим, що у першому випадку засуджені мають право користуватися комп’ютерами, мобільними телефонами тощо, короткочасно виїжджати за межі виправного центру у передбачених випадках, носити цивільний одяг, мати без обмежень короткострокові побачення і т.д.

До 3 років обмеження волі у 2016 році був засуджений молодший сержант Сумського слідчого ізолятора Артем Мироненко, який купив і намагався пронести для затриманого в СІЗО канабіс.

3 Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах, а військовослужбовці – на гауптвахтах. На засуджених до арешту поширюються права, обов’язки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Арешт встановлюється на строк від 1 до 6 місяців.

4 Екс-начальника одного з управлінь Одеського міського управління внутрішніх справ Вячеслава Петренка звільнено від відбування основного і додаткового покарання у зв’язку із хворобами (на підставі ст.84 ККУ)

5 1 провадження закрито у зв’язку зі смертю обвинуваченого (Вячеслава Карабаджака, екс-заступника начальника райуправління Держпродспоживслужби на Кіровоградщині); 1 провадження стосовно доцента Вінницького національного аграрного університету Олени Головні закрито апеляційним судом у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (зараз справа в касаційній інстанції)

6 За даними судових вироків, із засуджених стягнуто на користь держави 397617 грн, 46752 дол, 11000 євро та 3500 росій ських рублів. Вироки набули чинності стосовно 87578 грн, 4450 дол, 1500 євро та 500 рублів. Валюту переведено по курсу НБУ станом на 16.02.2017.
Крім того, у вказаній сумі не враховано конфісковане на користь держави майно: 12 мобільних телефонів, 1 ноутбук, 1 фотоапарат,  1 акваріум, 1 квартира, 2 автомобілі та 5 кг сирцю бурштину. Вироки набули сили стосовно 5 мобільних телефонів і бурштину.

По 22-24 вироки стосовно хабарників винесли суди м. Києва, Львівської, Одеської і Харківської областей. У решті областей було ухвалено в межах 10-18 вироків. Разом з тим у шести областях було увалено менше 10 вироків: Тернопільська – 8 вироків, Миколаївська, Чернівецька і Чернігівська – по 7, Житомирська – 6 і Полтавська – 5.

Хто покараний

До категорії А, тобто службовців, які займали особливо відповідальне становище, належить троє засуджених: двоє голів РДА  – Бобровицької РДА Микола Супрун і Петриківської РДА Петро Лісний, і колишній заступник Голови Державної інспекції сільського господарства України Ігор Немировський. Стосовно них вироки не набули законної сили: два з них в апеляції, а один – на новому розгляді.

До категорії B, тобто службовців, які займали відповідальне становище, належить 70 засуджених. Серед них, зокрема, 7 суддів, 5 прокурорів, 15 голів міст, сіл і селищ, 8 високопосадових правоохоронців і 6 високопосадових податківців. Серед них вироки набули стосовно 16 осіб.

Решта 289 засуджених – це службовці середньої та дрібної ланки (категорія С), а також 7 приватних осіб (пособники і посередники). Серед них вироки набули силу стосовно 206 осіб.

Таблиця 2. Види покарань для окремих категорій чиновників і службовців

 

Суб’єкти злочину

 

Галузь

 

Вид покарання

Вирок набув силу  

Загалом

так ні
 

А

Інше Позбавлення волі 0 2 2
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 0 1 1
Всього для категорії “А” 0 3 3
B Судді Позбавлення волі 3 3
Виправдано 2 2
Звільнено від покарання 1 1
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 1 1
Прокурори Позбавлення волі 2 2
Виправдано 2 2
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 1 1
Представники МВС, СБУ Позбавлення волі 2 2
Виправдано 2 2
Звільнено від покарання 3 3
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 1 1
Сільські голови Позбавлення волі 1 1 2
Виправдано 1 1
Звільнено від покарання 2 3 5
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 2 2
Міські голови Звільнено від покарання 2 2
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 1 1
Селищні голови Позбавлення волі 2 2
Державна фіскальна служба (податківці) Позбавлення волі 4 4
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 2 2
Інше Позбавлення волі 10 10
Виправдано 2 5 7
Звільнено від покарання 3 3 6
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 4 4
штраф 1 1
закрито 1 1
Всього для категорії “B” 16 54 70
С Державна виконавча служба Позбавлення волі 1 1
Звільнено від покарання 1 1
Арешт 1 1
Штраф 15 15
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 1 1
Державна прикордонна служба Звільнено від покарання 1 1
Виправдано 1 1
Арешт 6 6
Штраф 17 1 18
Державна фіскальна служба (митники) Звільнено від покарання 1 1
Арешт 1 1
Штраф 15 3 18
Виправдано 2 2
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 2 2
Представники МВС, СБУ Позбавлення волі 1 5 6
Звільнено від покарання 3 4 7
Арешт 2 2
Штраф 25 3 28
Виправдано 3 3 6
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 6 6
Інше* Позбавлення волі 4 7 11
Звільнено від покарання 5 3 7
Арешт 2 1 3
Штраф 105 9 124
Виправдано 1 16 17
Закрито 1 1
Вирок скасовано, справа на новому розгляді 11 11
Всього для категорії “С” 206 83 298
Всього 222 140 362
* До “Інше” службовців категорії “С” відносяться 16 податківців, 18 лікарів, 23 представників освіти, 11 представників Державної пенітенціарної служби, 6 керівників комунальних підприємств, 7 військовослужбовців Збройних сил України, 11 представників Держслужби з найдзвичайних ситуацій, 7 державних реєстраторів і т.д.

Розміри хабарів

56% хабарів, за які особи були засуджені у 2016 році, – це суми від 1 тис грн до 10 тис грн; 31% – це суми від 10 тис грн до 100 тис грн. У той же час майже 8% – це дрібні хабарі сумою до 1 тис грн. Решта понад 4% – суми до 300 тис грн.

Крім того, є четверо обвинувачених в отриманні сум від 300 тис грн до 2 млн грн:

2 млн грн – в отриманні цієї суми обвинувачується колишній голова Петриківської РДА Дніпропетровської обл Петро Лісний, який восени 2016 року був виправданий, але на даний час цей вирок скасовано і справу передано на новий розгляд;

500 тис грн – заступник начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області Володимир Бурлаченко – засуджений до 9 років позбавлення волі, однак вирок ще набув сили, оскільки триває апеляційний розгляд;

375 тис грн – колишній заступник Голови Державної інспекції сільського господарства України Ігор Немировський – засуджений до 10 років позбавлення волі, справа в апеляції;

300 тис грн – заступник начальника управління ДПІ у м.Краматорську (Донецька обл.) Андрій Шведа – засуджений до 8 років позбавлення волі, справа в апеляції.

«Наші гроші»

«До мене дійшло, хто такий Онищенко»

$
0
0

Київські судді вперше почали активно допомагати лондонському втікачу перекласти провину на стрілочників.

У Київському апеляційному  вчора сталось ноу-хау. Творці – п’ятеро суддів колегії. Вигодонабувач винаходу – газовий олігарх Олександр Онищенко.

Суть спільного винаходу адвокатів Онищенка і суддів апеляційного: скасувати угоди з прокурором дрібних учасників «газової схеми». Про те, як це сталось – напишемо трохи нижче, а спершу – необхідна базова інформація.

Чому це для них важливо?

Угода з прокурором – це коли людина визнає свою провину, розповідає все як було насправді, а за це отримує мінімальне покарання. Саму угоду про визнання вини затверджує суд. У результаті кожне свідчення дрібних учасників схеми поповнює доказову базу, якою потім і будуть глушити «велику рибу».

Сьогодні у «газовій справі» – понад 20 підозрюваних. Із сімома з них уже уклали подібні угоди. Стосовно ще восьми осіб досудове розслідування практично завершено – підозрювані ознайомлюються з матеріалами, після чого справа піде в суд.

Як ліквідувати угоду з прокурором?

До вчора це здавалось неможливим. Тобто скасувати її, звісно,  можна, але, якщо цього хоче хтось із тих, хто уклав угоду – прокурор або обвинувачений. Принаймні так твердить закон, а саме – ч.4 ст.394 КПК.

Між тим обоє обвинувачених (Олег Рябошапка і Леся Железняк)  і їхні захисники просили суд залишити вирок без змін. Як і прокурор.

Натомість адвокати, які вирішили скасувати угоди, представляють абсолютно інших осіб. Віталій Мегеда є захисником нардепа Олександра Онищенка, Олександр Мірошник –  Сергія Свіченка, який у лютому цього року був оголошений в розшук у зв’язку із тим, що не вніс визначену судом заставу і втік.

Відповідно до ст.399 КПК, суд мав би взагалі нічого не розглядати і повернути скаргу подавачам.

Мало того. Саме це  і зробили інші суди, в тому числі й Апеляційний суд м. Києва (але інші судді), Апеляційний суд Львівської області, і  Вищий спецсуд – ВССУ у грудні минулого року визнав законним рішення апеляційного суду, який не прийняв скаргу на укладену угоду з директором біржі «Львівська універсальна». У всіх випадках угоди з прокурором оскаржували адвокати Мегеда і Мірошник.

Чому суд почав це розглядати?

Спершу кілька слів про творців ноу-хау. Єдина колегія, яка у вересні минулого року спромоглась відкрити апеляційне провадження за скаргами захисників Онищенка і Свіченка, – судді Апеляційного суду м. Києва Олександр Чорний, Ігор Мороз, Людмила Кепкал, Світлана Коваль та Іван Мосьондз. У січні замість суддів Коваль і Мороза, які були звільнені, у справу увійшли судді Віра Ковальська і Маргарита Васильєва.

За даними Єдиного держреєстру судових рішень, ця колегія суддів є єдиною в Україні, хто відкрив апеляційні провадження на вироки, якими затверджені угоди з прокурором, за скаргами третіх осіб.

І нарешті глянемо на саму ухвалу про відкриття провадження по угодах з Рябошапкою і Желєзняк, текст якої прокурор САП отримав лише 27 лютого, тобто за день до засідання. Хоча провадження було відкрите ще 30 вересня минулого року.

ФОТО Ухвала про відкриття провадження

Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року про відкриття провадження по угодах фігурантів газової справи Олега Рябошапки і Лесі Желєзняк за скаргами адвокатів О. Онищенка і С. Свіченка

Як не дивно, але в ній не розписано, чому судді Апеляційного  суду м. Києва вирішили відкрити провадження. Там навіть не вказані обов’язкові дані, передбачені ст.419 КПК, навіть у якому провадженні. Вказано лише, що форма та зміст апеляційних скарг відповідає вимогам КПК, вони подані вчасно і перешкод для їх прийняття не встановлено. І підпис – суддя Апеляційного суду м. Києва Олександр Чорний. До речі, цю ухвалу у відкритому держреєстрі судових рішень не знайти, бо вона там не опублікована.

У чому ноу-хау рішення?

Чим же керувалися адвокати Мегеда і Мірошник, подаючи скарги на вирок щодо осіб, до яких вони не мають жодного відношення.

І прокурор САП Андрій Перов, і захисник Рябошапки і Желєзняк Олег Гребінь у судовому засіданні наголошували, що апелянти не посилаються на жодну норму кримінального процесуального закону, яку було порушено Солом’янським районним судом при затверджені угод.

Почути доводи в судовому засіданні вдалося лише одного адвоката – Мегеди. Інший захисник Мірошник після перерви у засіданні більше не з’явився. При цьому він подав клопотання суду, у якому вказав, що «вимушений їхати в інших справах та не може чекати невизначений час».

До речі, кумедний факт. Віталій Мегеда – це колишній податківець, який років 10 тому сам  розслідував справи стосовно Онищенка. І, певно, так зблизився зі своїм підопічним, що врешті став його захисником.

Виступ екс-податківця швидше нагадував виступ політика. Він почав з того, що в Україні «інститут угод між прокурором та підозрюваним діє не так давно, тому судова практика не така і багата з цього приводу». При цьому на «крок оскарження цього вироку» його наштовхнула сторона обвинувачення, оскільки керівники НАБУ і САП часто у ЗМІ розповідають про «газову справу». Далі він заявив, що суд першої інстанції не перевірив «мотиви визнання вини Рябошапкою і Желєзняк на предмет самооговору», і закінчив згадуванням посади Онищенка у вироку Рябошапки і Желєзняк.

При цьому судді фактично самі мусили розповідати, чого просить Мегеда:

Мегеда: Коли шановний головуючий зачитував вирок, то всі судді переглянулися і я зрозумів, що всі ви впізнали саме Онищенка, мого довірителя. Коли його назвали депутатом двух созивів і головою підкомітета з питань палива і енергетики.

Суддя: Пане захисник, прізвище Онищенко тут ні в доповіді не звучало, а звучить тільки у ваших поясненнях. Давайте ви не будете вирішувати за суд, хто що зрозумів чи не зрозумів. (Ця суддя заявила, що вона поняття не має, хто такий Онищенко, бо вона не дивиться телевізор і не читає газет. Пізніше у ході засідання вона заявила, що «по-моєму, до мене дійшло, хто такий Онищенко» – ред.)

Мегеда: Прошу суд виключити з вироку ті ознаки, по яких мій клієнт впізнається як злочинець. Дякую за увагу.

Головуючий: Ви все сказали?

Мегеда: Так.

Головуючий: І на підставі чого виключати?

Мегеда: На підставі того, що у вироку він звучить як злочинець. А він тільки підозрюється у скоєнні злочину.

Суддя: У якому вироку?

Мегеда: У тому, який ми оскаржуємо зараз.

Суддя: А там є прізвище Онищенка?

Мегеда: Там є його посада. Він впізнається по депутату двох скликань і голові підкомітету Верховної Ради.

Суддя: Ага, зрозуміло. Ви хочете сказати, що по тому, як у вироку викладено фактичні обставини справи стосовно Рябошапки і Желєзняк, можна ідентифікувати особу вашого довірителя як депутата якогось скликання і посаду, яку він там займав у Верховній Раді. Так?

Мегеда: Так.

Головуючий: І на підставі цього можна дійти до висновку яким чином з’ясувати прізвище цієї особи. Так ви хотіли сказати?

Мегеда: Так.

Суддя: А ви нам її назвали. Да?

Мегеда: Я акцентував вашу увагу на цьому, що він впізнається.

Головуючий: Все ви сказали?

Мегеда: Так.

Головуючий: Що ви просите?

Мегеда: Виключити з вироку саме його посади, по яких він впізнається як Онищенко.

Суддя: На якій підставі?

Мегеда: На підставі того, що у вироку він названий злочинцем, а він не засуджений.

Суддя: Я маю на увазі процесуальну підставу, пане захисник. От на який закон апеляційному суду послатися, щоби виключити дані щодо посади, яку займав ваш довіритель, і вказівку на те, що він був народним депутатом.

Мегеда: На чинний Кримінальний кодекс України та 62-у статтю Конституції України.

Суддя: А КПК? 62-а стаття Конституції говорить про те, що ніхто не може бути визнаний винним, поки його вина не буде встановлена вироком, який вступив в законну силу. Але ж у цьому вироку прізвища Онищенка немає. Тому 62-а Конституції стосується напряму особи? Нема прізвища! Тому ми й питаємо, чи є в процесі. Підстави для зміни і скасування вироку є в процесі. Так же ж? Яка конкретна підстава процесуальна передбачена для того, щоб змінити вирок?

Мегеда: Не знаю.

У підсумку, одна з суддів зазначила про існування рішення Верховного суду України від 2015 року, де згадується про те, що особу можна ідентифікувати за посадою, яка зазначена у вироку відносно інших осіб.

Після виходу з нарадчої кімнати головуючий суддя Олександр Чорний оголосив про скасування вироку, яким були затверджені угоди з Рябошапкою і Желєзняк.

Цікаво, що Апеляційний суд м. Києва за умови подання скарги уповноваженими особами  і теоретично законного перегляду рішення міг би не скасовувати вирок і не відправляти справу в НАБУ, а змінити вирок, постановивши новий, у якому виключити посаду Онищенка. Однак, як бачимо, навіть у цій частині вирішили інакше.

У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі вважають, що метою цих апеляційних скарг є донесення до засуджених осіб, які дали свідчення і уклали угоди зі слідством, що вони не зможуть вийти з-під впливу злочинної організації.

При цьому у САП підкреслюють, що угоди з Рябошапкою і Желєзняк не мають так званого преюдиційного значення щодо інших фігурантів справи, в тому числі Онищенка і Свіченка. Тобто, ці вироки не є безумовною підставою для визнання останніх винними. Втім, Онищенко, його захист і інші фігуранти все-таки бачать у них загрозу і, очевидно, сприймають як доказ вини.

Ну, а чи розповсюдиться ноу-хау на інші рішення Київського апеляційного – невдовзі побачимо. Оскільки та сама колегія (із заміною судді Мосьондза на суддю Худика) у січні відкрила  провадження за скаргою адвоката Мірошника на ще один вирок, яким затверджено угоду з обвинуваченим директора однієї з фірм, що фігурує у «газовій справі».

Так що невдовзі нас чекають нові цікаві діалоги і цілком можливо – не менш цікаві рішення.

Ірина Шарпінська, «Наші гроші»

Контррозвідка і діалізні заробітки

$
0
0

Контррозвідувальне управління СБУ втрутилась в закупівлі матеріалів для перитонеального діалізу на чверть мільярда гривень на рік. Про це свідчать документи, які є у розпорядженні «Наших грошей».

Наразі начальник Головного управління контррозвідувального захисту інтересів державі у сфері економічної безпеки Сергій Семочко розсилає листи по регіональним замовникам, які відповідають за закупівлі розхідних.

У листах представника спецслужби лікарям вказують на кримінальне провадження №42016101070000154 від 28.06.2016, яке веде Київська місцева прокуратура №7 по «можливим порушенням» закону чиновниками МОЗ та облздоровів під час закупівлі витратних матеріалів для перитонеального діалізу.

Семочко відзначає, що у цих закупівлях замовники встановлюють дискримінаційні вимоги до постачальників. Йдеться про те, що у предмет закупівлі включають продукцію, яку може запропонувати лише один виробник, що володіє патентом на неї.

Відтак керівник контррозвідки пише лікарям, щоб вони «для запобігання корупційним діям і зловживанням» забезпечили добросовісну конкуренцію. На думку Семочка, це розширить коло учасників тендерів та призведе до економії бюджетних коштів.

В усьому світі є два виробники препаратів для перитонеального діалізу – американська корпорація «Baxter» (87% світового ринку) і німецька «Fresenius» (13%).

В Україні перевага американської корпорації над єдиним конкурентом більша. На препаратах «Бакстера» знаходяться 728 пацієнтів проти 29 клієнтів «Фрезеніуса» у Львівській та Сумській областях.

Одна процедура діалізу будь-яким з цих препаратів коштує приблизно 250 гривень. Таких процедур хворий робить чотири рази на добу. Відтак препарати для пацієнта коштують близько 365 тис грн. на рік. З огляду на їх дороговизну держава оплачує це лікування, витрачаючи на нього близько 250-270 млн грн. на рік.

Формально лікарні та облздорови мають проводити ці закупівлі на відкритих торгах, які передбачають повну відкритість для будь-яких конкурентів.

Однак у Міністерстві охорони здоров’я офіційно називають переведення пацієнтів з витратних матеріалів одного виробника на іншого «небезпечним і тому неприйнятним».

Перитонеальний діаліз – це процес очистки черевної порожнини людини за допомогою спеціального розчину. У пацієнта в череві зашивають трубочку, через яку в брюшину він сам заливає розчин з пакету. Цей препарат вимиває з живота отруйну продукцію життєдіяльності, які у здорової людини з організму виводять нирки. Після цього все залите у живіт так само через трубочку зливається. Таку процедуру людина має робити собі чотири рази на добу. Кількість процедур визначена протоколом Міністерства охорони здоров’я. Також там визначено, що пацієнт може міняти трубочки, які входять в його організм, лише раз на півроку.

Разом з тим, препарати «Бакстера» і «Фрезеніуса» мають різні за конфігурацією і розмірами перехідники, які приєднуються до цих трубочок. Відтак фізично неможливо приєднати німецький пакет до американської трубочки пацієнта.

У зв’язку з цим між різними виробниками можлива конкуренція лише за нових хворих, яким мають лише починати курс лікування. Однак в Україні це ніяк не регламентується. Відтак нових пацієнтів присаджують на той препарат, який вже закуповується місцевою лікарнею.

Задля того, щоб не наражати на небезпеку «існуючих» пацієнтів, замовники останніми роками застосовували наступну схему проведення тендерів. У вимоги до предмету закупівлі включаються вимоги, які справді можуть задовольнити лише певні виробники. Потім відкриті торги двічі відміняються через відсутність конкуренції і проводять переговорну процедуру з існуючим монополістом в регіоні.

Цієї зими ця схема під тиском СБУ та конкурентів «Бакстера» дала збій. Компанія «Лінк-медитал», яка представляє продукцію «Фрезеніус» в Україні, почала оскаржувати торги в Антимонопольному комітеті. Фірма вимагає прибрання з тендерних вимог дискримінаційних вимог. Того самого одночасно вимагає від замовників контррозвідник Семочко.

В ідеалі цінова конкуренція може привести до економії бюджетних коштів, оскільки українські дистрибутори можуть на час демпінгової війни отримати знижки від виробників. Однак це може привести до того, що «існуючим» хворим доведеться міняти препарат. Що, як вже йшлось вище, МОЗ називає «небезпечним і тому неприйнятним»

В результаті регіональні замовники зараз відміняють торги взагалі. Пацієнти наразі використовують останні запаси розхідних матеріалів з минулого року. За даними «Наших грошей», в окремих регіонах ситуація наближається до критичної. Так, заблоковані торги в Вінниці, Запоріжжі, Дніпрі, Ужгороді та Харкові.

Одночасно з’явились два кримінальні провадження по продавцям препаратів «Бакстера».

Управління контррозвідки Семочка здійснює супровід провадження №4201510007000028 від 06.11.2015 щодо можливого порушення законів при реалізації товарів для перитонеального діалізу фірмою «Діавіта», яка нині і є ексклюзивним представником «Бакстера» в Україні.

Також Київська місцева прокуратура №7 веде провадження №42016101070000154 від 28.06.2016 по «можливим порушенням» закону чиновниками МОЗ та облздоровів під час закупівлі витратних матеріалів для перитонеального діалізу. Саме про це провадження згадує Семочко у своїх листах керівникам облздравів.

Компанія «Лінк-медитал» належить Олексію Баришевському, сину Миколи Баришевського, який раніше був співзасновником фірми «Бакмед», що до «Діавіти» представляла продукцію «Baxter». Однак нещодавно Баришевські перейшли на торгівлю  препаратами «Fresenius».

Директором «Лінк-медиталу» є Геннадій Нерсесян, який за часів Януковича працював спеціалістом в Управлінні моніторингу державних цільових програм та державних закупівель МОЗ під началом Романа Богачова.

 

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Мільярд причин відпустити Кацубу

$
0
0

Генпрокуратура дозволила Олександру Кацубі вийти на свободу, заплативши $3,5 мільйони штрафу за крадіжку півмільярда доларів і замах на крадіжку ще 5 мільярдів гривень.

10 березня 2017 року Шевченківський районний суд Києва вигнав з зали засідань журналіста «Наших грошей» і затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між заступником Генерального прокурора Юрієм Столярчуком та Олександром Кацубою (сама угода підписана 17 лютого, і тоді ж про неї повідомив генпрокурор Юрій Луценко).

Слідство звинувачувало Кацубу у заволодінні коштами  НАК «Нафтогаз України». А саме в тому, що Кацуба в період з вересня 2010 року по теперішній час брав участь у злочинній організації, умисно заволодів грошима «Нафтогазу»  в сумі $404,37 млн, 449,96 млн грн. (близько $56 млнза курсом того часу), вчинив замах на заволодіння 5,10 млрд грн (близько $637 млн за курсом того часу).

При затвердженні угоди прокурор говорив, що Кацуба хоче розповісти про всі вчинені ним правопорушення, а також обіцяє дати викривальні показання на «подільників». Також прокурор звернув увагу на те, що Кацуба вчинив злочин «з метою захистити інтереси своєї сім’ї шляхом прикриття злочинної діяльності свого рідного брата та захисту бізнес-інтересів своєї родини».

Мовляв, Кацуба брав участь у злочинній організації у зв’язку з загрозою звільнення із посади, якщо не порушуватиме закон.

Також суд врахував, що Кацуба частково добровільно відшкодовує спричинені своїми злочинними діями збитки. Це – 100 млн. грн, які є «значною» сумою та «покривають суму коштів, отриманих Кацубою за вчинення інкримінованих злочинів». Кацуба щиро розкаюється і зобов’язується свідчити. Також суд взяв до уваги те, що  Кацуба «має велику кількість схвальних відгуків від різного роду релігійних організацій», дитсадків, шкіл та місцевих громад.

Фактично Кацубу звинувачують по двох епізодах. Перший – закупівля «вишок Бойка», другий – виведення грошей «Нафтогазу» на компанію «Газ України 2020» з угрупування Сергія Купченка.

Вишки Бойка

За версією слідства, Кацуба, працюючи заступником голови правління ДАТ «Чорноморнафтогаз», через фіктивні фірми організував за завищеною ціною купівлю двох самопідіймальних бурових установок. На початку 2011 року він підписав документи про те, що «Чорноморнафтогаз» потребує 3 млрд грн ($376,62 млн) на бурову установку. Напередодні Кацуба та його спільники підготували начебто рішення правління «Нафтогазу», засідання по якому в реальному житті не відбулося. У даному рішенні ціна бурової установки була свідомо завищена. Цим рішенням було оформлено дозвіл на закупівлю установки.

За кілька місяців Кацуба та його спільники написали новий папірець про необхідність збільшити вартість закупівлі установки на 240 млн. грн, хоча такої необхідності не було. При цьому в реальному житті засідання правління компанії знову не було. Потім «Чорноморнафтогаз» почав готувати документи позики на 3,2 млрд грн ($400,34) у «Нафтогазу». Засідання «Нафтогазу» по цьому питанню теж не відбувалося. Гроші невдовзі перерахували на рахунки «Чорноморнафтогазу».

Коли про закупівлю вишки оголосили у «Віснику держзакупівель», в оголошенні не вказали нічого, крім найменування предмета закупівлі «платформи морські». Паралельно Кацуба та його подільники дали іншим людям реквізити, печатки та установчі документи британської фірми  «Highway investment prosseccing llp» та новозеландської «Falcona systems limited», через які згодом і придбали «вишки Бойка».

Милий нюанс: документи для тендеру від імені згаданих іноземних фірм готували в актовій залі «Чорноморнафтогазу». Конкурсу як такого, зауважують слідчі, не було, потрібні люди просто підписали документи і написали у них завищену вартість – $400,34 млн (3,20 млрд грн). Потім за сприяння Кацуби склали контракт на купівлю бурової установки у  «Highway investment prosseccing LLP». Частину платіжних доручень підписав саме Олександр Кацуба.

Купівлі однієї бурової установки виявилося замало, тож невдовзі «Кацуба та інші учасники злочинної організації» почали говорити про закупівлю другої вишки. Її купували так, як і першу: правління не збиралося, документи підробили, ціну значно завищили, «Чорноморнафтогаз» взяв у «Нафтогазу» в позику 3,24 млрд грн. на закупівлю установки, проект договору якої візував особисто Кацуба.

Надалі службові особи-подільники Кацуби «створили видимість про нібито проведення тендеру», використавши для цього латвійську компанію «Rigas kugu buvetava», а також було виготовлено підробні документи, які оформили як тендерні пропозиції від фіктивних підприємств «Highway investment prosseccing LLP» та «Diafall limited». Перемогли латвійці із тендерною пропозицією $399,80 млн (3,18 млрд грн) тоді як, зауважують слідчі, усім членам злочинної організації було відомо реальну вартість бурової установки – $179,30 млн дол (1,43 млрд грн). Частину платіжних доручень на фірму-фіктаря підписав саме Кацуба.

Судово-економічна експертиза показала, що сума матеріальної шкоди, завдана «Чорноморнафтогазу» підписанням цих контрактів, складає 3,23 млрд грн ($404,37 млн).

СЄПЕК Курченка

Також в матеріалах слідства йдеться про злочинну організацію, створену в березні 2010 року, яку маскували під діяльність фінансової корпорації. Кожна група в цій корпорації мала відповідну назву: «Департамент скрапленого газу», «Департамент природного газу», «Департамент облгаз», «Служба безпеки» тощо.

Один із структурних підрозділів злочинної організації називався «група компаній СЄПЕК (Східно-Європейська паливо-енергетична компанія)». Учасники цієї злочинної організації були призначені на керівні посади в НАК «Нафтогаз України». Після обрання в 2012 році старшого брата Александра Кацуби Сергія до Верховної Ради від Партії регіонів, Кацуба-молодший зайняв його посаду заступника голови «Нафтогазу» «з метою подальшого контролю за розкрадання грошових коштів компанії».

І вже в липні 2012 Кацуба та його подільники спланували привласнення 5,55 млрд грн через виведення їх на рахунки підконтрольного злочинній організації підприємства на підставі нікчемного договору поставки нафтопродуктів.

В серпні 2012 року було укладено договір з ТОВ «ГазУкраїна-2020» про закупівлю 70 тисяч тонн бензину у місяць протягом 2012-2013 років з умовою 100-відсоткової передоплати нібито з метою насичення паливного ринку. Закупівля була здійснена без проведення тендеру, дослідження ринку та можливостей фірми. Підпис директора «ГазУкраїна-2020» під контрактом про наміри постачати бензин  було підроблено в приміщенні «Арена Сіті» в Києві.

Документи оформлювали на бензин, який існував лише на папері. «Нафтогаз» перерахував на рахунки «Газу України» майже  449,96  млн. грн., які одразу ж пішли на рахунки підконтрольних злочинній організації підприємств. Причому Кацуба, кажуть слідчі, не лінувався організовувати виготовлення «інвентаризаційних» протоколів, які містили неправдиві відомості про наявність неіснуючого бензину. Також Кацуба знав, що працівники «Нафтогазу» не перевіряють, чи є у постачальника бензин, де він зберігається. І знав, що «Газ України» не має можливості і не буде нічого постачати.

Слідчі кажуть що по цьому епізоду розмір збитків, спричинений НАК «Нафтогаз України» може ставовити до 468,23 млн. грн.

«Нафтогаз» мав ще заплатити «Газу України» 5,1 млрд грн. Але не заплатив «у зв’язку з відсутністю можливості». Тож ці не отримані злочинцями гроші слідство кваліфікувало як «замах на заволодіння».

В результаті Кацубу звільнили в залі суду, знявши арешт із його майна:

  • 1064 грн, $400, 50 євро
  • три паспорти для виїзду за кордон, два паспорти громадянина України
  • Apple Mac Booc
  • автомобіль «Renault twizi»
  • мотоцикл «Harley davidson vrsf»
  • нежитлове приміщення на вул. Щорса у Києві площею 38,4 кв.м
  • частка в статутному фонді ТОВ «Виробниче підприємство бетоніт»
  • 34 картки на пальне
  • сервер, на який здійснюється запис з відеокамер
  • документи на квартиру.

У Генпрокуратурі підтвердили, що Олександр Кацуба вийшов на свободу. Жодних даних про арешт його подільників за результатами угоди немає.

 

Аліна Стрижак, «Наші гроші»

Калорійний льодяник для СБУ

$
0
0

Служба безпеки знайшла собі гідного ворога: протизапальні льодяники «Стрепсілс». Протрактувавши їх як «харчову добавку». У прямому і переносному значенні.

Виявляється, широко відомі льодяники «Стрепсілс» не тільки полегшують боротьбу з кашлем, але й збуджують Службу безпеки України. У розпорядженні «Наших грошей» опинились листи, пов’язані з наїздом правоохоронців на постачальника льодяників ТОВ «Реккіт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна».

Почалось усе минулого літа, коли прокуратура влаштувала кримінальне провадження №42016101070000113 і згодом провела обшуки з виїмкою доларів в офісі дистрибутора «Стрепсілс». До дивних подробиць цієї справи ми повернемось трохи згодом. Але спочатку про СБУ.

Спецслужба виявила неабияку цікавість до кримінального провадження. І навіть звернулось до Державного експертного центру Міністерства охорони здоров’я, аби медики надали інформацію про всі випадки побічних реакцій льодяника.

Керівник ДЕЦ Ковтун підписала виготовлений заступником директора Наталією Шолойко лист, що за шість років з льодяниками «Стрепсілс» до ДЕЦ надійшла інформація про десяток випадків передбачених побічних реакцій (алергія, тощо), тобто тих, про які попереджують у інструкціях до таблеток.

При цьому під час перереєстрації «Стрепсілсу» самі постачальники надали документи з прочерками у графі кількість побічних реакцій та обсяги продажу.

Із цього листа СБУ зробило свої власні висновки і написало вже до МОЗу, що отримані дані означають повний швах з ефективністю, безпекою та якістю препарату, а відтак міністерство має вжити заходів щодо визнання законною реєстрації «Стрепсілсу».

Ще раз. Медичні експерти пишуть, що льодяники давали по дві ПЕРЕДБАЧЕНІ побічні реакції на рік.

Але СБУ збуджується на сам факт побічних реакцій, акцентується на прочерках, викидає саму згадку про передбаченість реакцій і вимагає  ̶с̶к̶а̶с̶у̶в̶а̶т̶и̶  розібратись з реєстрацією. А це означає автоматичне припинення продажу препарату в аптеках. А це втрата великих грошей.

Звісно, ми нічого не знаємо про аргументи, які могли б вирішити проблеми між продавцями льодяників та начальником Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Сергієм Семочком, який і підписував листи від СБУ. Але знаємо, що Семочко – не Демчина. І якщо клієнтами «я_от_кононенко» є торговці горіхами, текстилем, автогазом (це тільки те, що нам вдалось ідентифікувати), то контррозвідники підопічного голови СБУ Грицака руками і ногами каламутять фармацевтичний ринок.

Раніше ми вже писали, як Семочко ненав’язливо радить лікарям боротись з діалізною монополією одного виробника аби інший зміг покращити свої ринкові позиції. Писали і як Семочко разом з Грицаком ненав’язливо радять уряду відмовитись від міжнародних тендерників на фоні злиття карних справ проти тендерних чемпіонів часів Януковича.

Тобто поява контррозвідників СБУ у темі про побічні реакції льодяників від кашлю – для «Наших грошей» це безумовний сигнал про «великі гроші». А тим більш, що й саме провадження №42016101070000113 від 8 червня 2016 року нам здалось висмоктаним з того самого пальця, що і привід для цікавості сбушників.

Провадження було порушено Київською прокуратурою №7 (веде прокурор Олександр Гафинець). Це та сама прокуратура, що порушувала провадження по темі діалізу, яке також збудило контррозвідників Семочка. Ми поки що не знаємо, яким медом намазано контррозвідникам саме в подільській прокуратурі, але впевнені, що ті кому треба – в курсі.

Сам привід для прокурорського збудження – це пісня. Прокурори на повному серйозі вирішили, що «Стрепсілс» – це харчова добавка. Не будемо зупинятись на причинах такого рішення. Головне, який ланцюжок умовиводів породив цей мислевірус.

Будь-який продавець ліків знає, що для легального продажу ліків в Україні їх треба зареєструвати в вище означеному ДЕЦ, де питаннями швидкості і можливості реєстрації препаратів відають пані Ковтун та Шолойко (дружина того самого бізнесмена Хейломського з «Індару», який фігурує у цікавій кримінальній справі по розкраданням на держпідприємстві).

«Стрепсілс» зареєстрований ДЕЦом саме як лікарський препарат з діючою речовиною  амілметакрезол+дихлорбензиловий спирт, що виконує функції антисептика та протизапального у ротовій порожнині. Рот – це все, що пов’язує «Стрепсілс» з харчами, які також потраплять в людину через рот.

Але у прокурорів власне світосприйняття, у якому «Стрепсілс» – це харчова добавка. (Може контррозвідники справді настільки сурові дядьки, що додають собі амілметакрезол собі у фуа-гру та дихлорбензиловий спирт у колу?).

А відтак прокурори вважають, що реєструвати його як лікарський препарат – це злочин, кваліфікований по ч.4 ст. 358 КК України. А тому продавати лжеліки у аптеці – це заволодівати грошовими коштами «шляхом обману».

Відчули льодяний подих закону? А співробітники «Реккіт Бенкізер Хаусхолд» отримали відчуття в натурі. Бо прокурори влаштували у них обшук, в ході якого спромоглись вилучити з сейфу $39 300. Ну і конфіскували як якесь свідчення якихось злочинів.

Потім адвокат доводив суду, що це були особисті гроші одного з працівників фірми, який забрав їх з ліквідованого банку «Хрещатик» (і додав банківське підтвердження цього факту) і просто поклав у офісний сейф поки не орендує банківську комірку. У будь-якому разі, знайти валюту у офісі фірми, яка офіційно заробляє на імпорті ліків, – це доказ злочину хіба що у звихнутому світі параноїка.

Але Апеляційний суд, відмовляючи адвокату у поверненні грошей, «не знайшов […] порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного».

Отже коли вся ця маячня справді сягнула орбіти, на якій СБУ вже вимагало від МОЗу заблокувати продажи «Стрепсілс» у загальноукраїнському масштабі за наявність передбачених побічних реакцій, транснаціонали вирішили захищати свій бізнес в Україні від українських правоохоронців. І керівник «Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» Дживелек Шюкрю Тонгуч пішов до джерела проблем – Генерального прокурора Юрія Луценка, чиї підопічні разом з сбушниками і влаштували весь цей деліріум тремніс. 24 січня Генпрокурор доручив своєму заступнику Говді закрити справу.

Але на цьому історія не скінчилась, бо до СБУ бізнесмени, мабуть, так і не дійшли. 23 лютого, вже після того, як прокурори мали закрити кримінальне провадження, «Реккіт Бенкізер Хаусхолд енд Хелс Кер Україна» подало позов на спецслужбу до адмінсуду. Суд призначено аж на липень. І щось здається, що там з’ясуються нові подробиці щодо дій СБУ по наведенню своїх порядків на фармацевтичному ринку.

Ну, а ми всі ці подробиці розповіли лише з однією метою: подбати про здоров’я українських спецслужб. Дорогі СБУшники будьте трохи стриманішими. Бо щось останнім часом ви споживаєте занадто багато «харчових добавок». Невдовзі в жодну декларацію не влізете. Хвилюємось.

 

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

АМКУ підготував облгази до розпилу

$
0
0

Як юрист Порошенка з АМКУ вивів облгази Фірташа з «Прозорро», щоб не заважати їм пиляти абонплату.

Останні дні електорат гуде через введення абонплати в його квартирах на транспортування газу. Ми не будемо встрягати в дискусії щодо фінансово-економічного підґрунтя цієї новації. Зупинимось лише на тендерному аспекті.

Багато критиків несподіваного нововведення цілком доречно зауважили, що усі гроші за підключення до газових мереж монопольно потраплять до облгазів Дмитра Фірташа.

Однак існує ще один аспект, маловідомий широкій громадськості. А саме: як облгази витрачають гроші, тобто чи не можуть вони роздувати свої витрати, які врешті-решт лягають на кінцевого споживача? Так, от відповідаємо: зможуть. Бо АМКУ з якогось дива не помітив монополізму у цій делікатній сфері.

А тепер трохи деталей.

Свого часу НКРЕКП зобов’язав облгази проводити свої закупівлі на «Прозорро». Ті слухняно виконали наказ і почали оголошувати мільйонні тендери. Почали з газових лічильників. Почали рівно так, як звикли – з дискримінаційних умов, заточених під лічильники виробництва рівненської фірми «Самгаз» Андрія Маркова (колишній керівник «Рівнегазбуду», нині прописаний у містечку Черноббіо у італійській провінції Ломбардія).

У відповідь держпідприємство «Новатор» оскаржило дискримінацію у адмінколегії АМКУ з розгляду тендерних скарг. Мовляв, вимагаємо, аби замовник змінив вимоги щодо лічильників.

Але в АМКУ сюжет зробив геть несподіваний поворот.

У своїх поясненнях облгази вказали, що роторні лічильники «Новатора» вони справді трохи дискримінували. Бо їх можна магнітом відкручувати назад, щоб споживачі могли дурити продавця газу. І на іншу купу претензій в принципі надали пояснення. Ну тобто вийшло так, що облгази дискримінували всіх українських виробників окрім «Самгазу», але вказали що конкуренція в принципі можлива, бо є ще три іноземні виробники у Франції, Німеччині та Польщі з прийнятними облгазам характеристиками мембранних лічильників.

Але АМКУ до розбору дискримінації виробників навіть не дібрався. Бо першим пунктом пояснення йшло наступне. Облгази з порогу заявили АМКУ, що  вони не є Замовниками в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі»!  За логікою: «Ну, де ми, а де – монополія?».

У колегії АМКУ вийшла дискусія. Закінчилась вона тим, що лише один з трьох членів адмінколегії  став на бік прозорих трат облгазів, натомість інших двоє, серед яких і голова адмінколегії, вирішили, що облгази таки – не замовники, і тому скарга на їх тендери не є предметом уваги АМКУ. Мовляв, облгази не наділені спеціальними або ексклюзивними правами, а розподіл газу трубопроводами – то не його транспортування, а значить облгази не потрапляють під закон «Про природні монополії». Ось цей фінт у скрін-шоті рішення АМКУ:

Звідси витікає два варіанти подальшого розвитку подій.

А) облгази продовжать тендерити в «Прозорро». Але так як їм хочеться і з будь-яким рівнем дискримінації. Ну, і за тими цінами, які їм вдасться отримати в умовах такої «конкуренції»;

Б) облгази на підставі рішення АМКУ взагалі покинуть «Прозорро», і вимоги НКРЕКП щодо прозорості витрат залишаться благими побажаннями.

На думку «Наших грошей», обидва варіанти не мають жодного стосунку до економії грошей, які НКРЕКП вирішило віддати облгазам.

А тому ми залишаємо за собою право вважати, що все що відбулось – це така хитроплутана схема «пас+гол», розіграна зацікавленими особами аби і на потоки сісти, і законом прикритись. Бо після всіх пертурбацій, дискусій та рішень маємо голий факт: НКРЕКП Дмитра Вовка дало облгазам величезні нові гроші у вигляді абонплати, адмінколегія АМКУ Андрія Вовка дозволила облгазам не світити свої закупівлі.

Після такого дивного збігу всіх обставин мимоволі стало цікаво, чи не змінились часом власники офшорів, на які записані облгази. Бо все-таки в Україні рідко таке буває, що економічний успіх супроводжує людей, які ходять під дамоклевим мечем правосуддя. Навіть австрійського.

Довідково

Основним власником облгазів в Україні є група, фронтменом якої виступає Дмитро Фірташ.

Адмінколегію АМКУ з розгляду тендерних скарг очолює Андрій Вовк. Раніше він працював начальником департаменту управління корпоративними правами і податкового контролю ЗАТ «Укрпромінвест» Петра Порошенка, був юристом ТОВ «Альянс адвокатів «Б і Б Лекс» Юрія та Володимира Буглаків (Юрій Бурлак – це корпоративний юрист Порошенка, головний юридичний радник корпорації «Рошен», у березні 2017 року став нардепом по списку БПП). Також Андрій Вовк був засновником власної юркомпанії «Універсальний правовий радник» , нині оформлену на дружину Людмилу Вовк та доньку Алісу Вовк.

НКРЕКП очолює Дмитро Вовк, колишній співробітник «Рошену» та ICU. Раніше ця структура ввела в дію так звану формулу «Роттердам+», за якою додаткові прибутки у розмірі 10 млрд грн. на рік отримують теплоенергетики. У цьому секторі три чверті виробництва належить групі Ріната Ахметова.

Оскаржені тендери облгазів

https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-15-001676-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-16-000118-a
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-17-001523-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-20-000077-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-21-000429-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-21-001848-c
https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-02-22-001550-c

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Кімната розкоші для плацкартного вагону

$
0
0

Розвінчання міфів «Укрзалізниці» про ринкові ціни на неймовірно коштовні туалети для плацкарту.

Нещодавно голова «Укрзалізниці» Войцех Балчун заявив, що ціни на проїзд залізницею зростуть: «Ми не маємо іншого виходу, оскільки не живемо у вакуумі. Останній перегляд цін відбувся в 2014 році».

Але піднімати ціни на квитки будуть лише після поліпшення сервісу для пасажирів: «Спочатку показуємо реальні результати поліпшення сервісу для пасажирів, задіємо внутрішні резерви для оптимізації роботи пасажирського господарства, добиваємося від працівників належного ставлення до своїх обов’язків. І тільки потім повертаємося до теми тарифів».

Ну і ось, нагадаємо, на стику «вакууму» і «поліпшення сервісу» у залізничників і народилась ідея купити нові вакуумні туалети для плацкартних вагонів. Вона почала реалізовуватись з оголошення тендеру на закупівлю 250 так званих «екологічно чистих систем» на очікувану суму 269,85 млн грн.

«Наші гроші» були настільки вражені ціною 1,08 млн грн. за туалет (картинка самої «Укрзалізниці»), що ми порівняли їх з простими речами, які може купити кожен. Ну як кожен… Двоповерховий котедж під Києвом, автомобіль Тойота Камрі, цілий вантажний вагон. Все це по ціні вагонного туалету. Приблизно $40 тисяч по курсу.

Після цього міністр інфраструктури Володимир Омелян назвав ціну необґрунтованою і зажадав пояснень. «Укрзалізниця» у відповідь випустила прес-реліз з такими поясненнями, що захотілось вигукнути щось по-польськи. Бо саме в літературному варіанті цієї мови допускається використання російських матюків.

Але давайте краще розберемось з міфологією «Укрзалізниці» і наведемо наші аргументи стосовно нормальної ціни. Курсивом – витяги з прес-релізу УЗ.

«Укрзалізниця не встановлює ціну на вакуумні туалетні комплекси закритого типу – її формують виробники цього обладнання».

Маніпуляція. Очікувану ціну тендеру формують саме на «Укрзалізниці». І якщо залізничники самі не знають точно, хто саме з них несе відповідальність за внесення цифр в систему «Прозорро» – це їхня проблема.

«В оголошенні про проведення відкритих торгів у системі Prozorro очікувана вартість вказана саме на підставі моніторингу цінових пропозицій виробників. До того ж процедура закупівлі передбачає проведення аукціону, під час якого можливе зниження ціни. Туалетні комплекси закритого типу – це екологічні системи, які складаються з багатьох елементів. Актуальні ринкові ціни наразі у  виробників: ТОВ «МДС» – 1068,5 тис. грн з ПДВ, ТОВ «НВП «Ріст» – 1207 тис. грн з ПДВ, ПЕСА «Бидгощ» – 1290 тис. грн з ПДВ.  Аналоги іноземного виробництва коштують в середньому 1,3 млн грн. Остаточна вартість предмету закупівлі буде визначена після проведення аукціону з його переможцем та проведення роботи зі зниження вартості предмету закупівлі».

Залізниця каже, що дізналась про ціни у двох українських фірм і однієї польської. Перші дві фірми – це роками намолені постачальники «Укрзалізниці». Поляки – це саме та контора, що з перших кроків в Україні почала заробляти репутацію договороздатного партнера. Ось так у Кличка під них заточили тендер на поставку трамваїв для Києва на 327 млн грн. А ось так АМКУ визнав, що «Укрзалізниця» прямо зараз заточила під «PESA» тендер на закупівлю дизель-поїздів на 1,02 млрд грн.

Принагідно. У ще одного українського виробника туалетних систем – харківського заводу «Хартрон» – про ціну чомусь завбачливо не спитали. Може тому, що у них туалети не тієї конструкції і залізниця взагалі не хоче бачити на своїх торгах саме українського виробника, про що і свідчить ось цей документ?

«Оскільки замінити на сучасні туалетні системи Укрзалізниця планує у ході комплексно-відновлювального ремонту 250 плацкартних вагонах на українських заводах, то вимогою до обладнання є сертифікат якості та досвід використання системи на залізницях України не менше 3 років., а також наявність у виробника погодженої конструкторської документації».

Просимо зафіксувати у пам’яті перший рядок цього абзацу про «у ході комплексно-відновлювального ремонту», який проводитимуть самі залізничники за окремі гроші. А зараз кілька слів про вимоги до виробника.

Цих вимог така купа (ось тут повне зібрання), що «Укрзалізниці» легко вибрати щось одне більш-менш притомне для того, аби проігнорувати пропозицію будь-якого зальотного учасника.

Вище ми цитували дані опитування залізницею про ціни виробників. Цілком очевидно, що отримані від ТОВ «МДС» дані 1,068 млн грн. дуже близькі до очікуваної ціни тендеру 1,079 млн грн. за одну туалетну систему.

Тому цілком зрозуміло, що залізничники не посоромились у технічне завдання записати технічні умови, за якими слід виготовляти туалети – ТУ У 25.2-32176292-008:2007. З державного Реєстру санітарно-епідеміологічних висновків можна дізнатись, що виробником по цих техумовах є ТОВ «Проектно-конструкторське виробниче підприємство «МДС». При цьому у техумовах вказано назву екологічно-чистої системи – «Эвак Компакт». А це просто російськомовне написання виробів міжнародної компанії «Evac», яка є одним зі світових лідерів по вакуумним туалетам.

З сайту «Укрзалізниці» ми дізнались, що ці техумови відсутні у відкритому доступі для інших виробників. Тобто це означає, що українська фірма щось доліплює до закордонних туалетів і має на цей виріб монополію завдяки секретним техумовам. А це означає, що ніхто окрім «МДС» та його довірених представників не зможе конкурувати за підряд залізниці.

Перед тим як перейти до вирахування маржі варто вказати бенефіціарів цієї схеми. До складу засновників «Проектно-конструкторського виробничого підприємства «МДС» входять Андрій Лашко та Наталія Федюшина. Це діти колишніх заступників гендиректора «Укрзалізниці» Анатолія Лашка і Юрія Федюшина. Третім партнером у них там є Ігор Теличко. Саме на Теличка записано ТОВ «Науково-виробниче об’єднання «МДС», про яке піде мова у наступному абзаці.

Ну і перейдемо до солодкого – наочного доведення завищених цін. Для цього ми скористуємось даними сайту «Залізниця без корупції». Колеги знайшли у «Прозорро» тендер «Укрзалізниці» на постачання окремих запчастин до оцих екологічно-чистих систем на 11,73 млн грн. Його виграло наше «МДС», а спаринг-партнером виступило таке собі ТОВ «ЄВК». Це був дуже кумедний тендер з точки зору «здорової конкуренції». Найцинічнішим атрибутом змови нам здались пдф-файли, у яких мав бути переклад авторизаційних листів від німецького офісу «Evac». Так ось – солодка пара «МДС» і «ЄВК» подали скани від 31 лютого. Тридцять першого лютого.

Ну і ось які ціни засвітив «МДС» на тих торгах:

Щоб було наочніше. Кнопка змиву за 5,9 тисяч гривень – це просто кнопка, яку ви натискаєте щоб змити воду в вагонному туалеті. За ці гроші ви можете купити цілком пристойний смартфон, напханий електронікою від і до. І так по всім позиціям. Сам унітаз – 250 тисяч гривень! Як квартира в райцентрі. Ось інфографіка «Залізниці без корупції»:

Ну і остаточно безсоромність залізничних математиків продемонструємо на прикладі Росії, яку в Україні по багатьом аспектам вважають однією зі світових столиць корупції. Так ось, просто зараз «РЖД» проводить тендер на «выполнение работ по оборудованию пассажирских вагонов АО «ФПК» экологически чистыми туалетными комплексами (ЭЧТК)» на загальну суму 612 млн рублів, що цілком співставно по розміру з українською закупівлею.

Так от. Росіяни замовляють 346 екологічно-чистих систем (у півтора рази більше від «Укрзалізниці») разом з виконанням робіт по установці (пригадуєте, ми просили запам’ятати, що роботи по установці туалетів «Укрзалізниця» буде проводити окремо, іншими силами і за інший бюджет?) по очікуваній ціні 1 770 000 рублів за одну систему. А це по курсу становить лише 832 тисячі гривень. За туалети вже разом з установкою. Тоді як в Україні один туалет без установки коштує 1 079 тисяч гривень.

Після цього залишається довідково поінформувати вас про наступне.

«Укрзалізниця» під керівництвом поляка Войцеха Балчуна недалеко пішла від попередників. Компанія з широкою душею і превеликим задоволенням оголошує мільярдні тендери на пасажирські поїзди. Але не може купити вантажні вагони по мільйону гривень за штуку (так-так! Вантажний вагон коштує як туалетна система для одного плацкартного вагону). І взагалі навіть не чухається з закупівлею локомотивів. А саме локомотиви і вантажні вагони забезпечують прибутками українську транспортну галузь. Тоді як пасажирські перевезення – це суцільні збитки. І це тоді, коли в ОРДЛО залишились чверть усіх українських вантажних вагонів і сотні локомотивів.

Зрозуміло, що дупа мусить м’яко сидіти, але ж в тілі людському крім неї є ще й мозок…

 

Юрій Ніколов, «Наші гроші»


Комахи покидають бурштиновий полон

$
0
0

Трьох із шести обвинувачених у «бурштиновій» справі відпустили. Четвертий у черзі на вихід.

300 правоохоронців, 123 обшуки, 160 тисяч доларів і кілька автоматів Калашникова – ці вражаючі цифри з’явились на телеекранах України у липні минулого року. Саме тоді у всіх медіа прогриміла спецоперація «Бурштин» на Рівненщині. Викривати нелегальних копачів особисто їздили Генпрокурор Юрій Луценко та глава СБУ Василь Грицак, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зробив традиційний фотозвіт у Facebook.

Минув майже рік, і «Наші гроші» вирішили придивитись, що сталось із того часу. Так от. Судячи з усього, якоїсь корупційної мегапавутини розкрито не буде. Якщо хтось і постраждає, то лише поодинокі чиновники і копачі ( тут важливий наголос на слові – «якщо»).

До такого висновку ми дійшли із аналізу вироків, які вже стались, і однієї характерної історії, яка зараз дебатується в суді. Звісно, що не всі випадки ще потрапили до суду, однак стосуються вони вже зовсім дрібних учасників «бурштинової мафії», тому брати їх до уваги не будемо. А тепер щодо основних фігурантів.

«Бурштинова» схема, за версією слідства, була такою: правоохоронці вилучали у копачів дорогий камінь високої якості, замінювали його на каміння нижчої якості, вилучене – продавали. Інший сталий прибуток – данина зі «старателів» за право копати. На «розгалужене корупційне павутиння» це, звісно, не дуже схоже, однак маємо те, що маємо. А тепер про долю затриманих посадовців, чиї прізвища фігурували в гучних прес-релізах.

1 березня 2017 року уклав угоду зі слідством екс-очільник Дубровицького РВ УМВС Сергій Родзін. Нагадаємо, що затримали його у липні 2016 бійці спецпідрозділу «Альфа». За повідомленнями ЗМІ, він намагався втекти від правоохоронців на BMW x5 по полю.

10 березня 2017 року таку ж угоду уклав Микола Рабешко. У повідомленнях ЗМІ чоловік фігурував як кримінальний авторитет на прізвисько Ушатий. За словами міністра Авакова, Рабешко займався збором і охороною добутого бурштину, вирішував питання з копачами та був чорноробом цієї схеми. Рабешка звинувачували  у створенні злочинної організації (позбавлення волі на строк від 5 до 12 років), порушеннях правил охорони надр та даванні хабаря.

Ми не знаємо, наскільки важливу інформацію Родзін і Рабешко повідомили слідству. Часто буває так, що не надто важливу. Сподіваємось, цього разу стався позитивний виняток. У кожному випадку, зважаючи на угоду, нині вони обоє мають бути на волі.

У лютому 2017 випустили під заставу підполковника, старшого оперуповноваженого відділу контррозвідки УСБУ в Рівненській області Вадима Федорука. Він значиться одним із організаторів схеми. У липні 2016 Федоруку повідомили про підозру, Голосіївський суд столиці  дозволив внести за сбушника заставу 5,2 млн грн. Інших юридичних рухів у судах нам виявити не вдалось.

За інформацією з сайту «Судова влада», у лютому 2017 року суд ухвалив вирок по Анатолію Смолянцю – старшому інспектору Кузнецовського відділу поліції (Рівненська область).

Інформація про це у Єдиному реєстрі судових рішень чомусь відсутня. Так само не зрозуміло і що собою являє цей вирок, оскільки вироки бувають і виправдальні.

Таким чином сьогодні під вартою лишилися двоє. Один із організаторів схеми – заступник прокурора Рівненської області Андрій Боровик. У липні 2016-го Голосіївський районний суд застосував щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із заставою в 9,64 млн. грн, але невдовзі – залишив під вартою без права на заставу. У Боровика цілий букет статтей Кримінального кодексу – від створення злочинної організації до отримання хабаря. Екс-правоохоронця звинувачують у тому, що він із січня по липень 2016 створив та співкерував злочинною організацією, яка вчиняла тяжкі та особливо тяжкі злочини, зокрема, організовувала незаконний видобуток бурштину-сирцю.

Історію Андрія Боровика в деталях ми не знаємо. Натомість можемо розповісти історію, за яку затримали останнього з віп-фігурантів. І вона виглядає досить показовою.

За що судять одного з фігурантів «бурштинової справи»

Із вересня 2016 від вартою без права внесення застави перебуває екс-очільник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Вадим Топольський. Двічі Топольський подавав апеляцію, яка двічі провалювалась. Із, таки би мовити, «технічних причин»: ніхто з прокурорів військової прокуратури на неї просто не прийшов. Хоча востаннє, 3 квітня 2017 року, судді Апеляційного суду Києва чекали на прокурора  2,5 години.

Топольського, якого арештовували в рамках спецоперації «Бурштин», підозрюють зовсім не в кришуванні бурштину, а за кількома іншими статтями КК. Але все по порядку.

У червні 2016 прокурори і працівники СБУ Рівненської області та центрального апарату обшукували склади в м. Олевськ Житомирської області. Там мало знаходитись 500 кг. незаконно видобутого бурштину вартістю 187 875 грн. Суть операції «правоохоронців» полягала в тому, щоб замінити більш коштовний бурштин на дешевший чи взагалі на підробку. І на цьому трохи заробити.

У військовій прокуратурі  стверджують, що головним у схемі був заступник прокурора Рівненської області Андрій Боровик. Про свою ідею він повідомив підполковника СБУ Вадима Федорука. Останній мав замінити коштовне каміння через підконтрольне йому ТОВ «Енерготехпостач».

Боровик із Топольським брали участь в обшуку в Олевську особисто. Бурштин на нелегальному складі знайшли, однак каменю виявилося набагато менше – до 30 кілограмів.

Кілька кумедних деталей обшуку. На складі було кілька чоловік, серед яких скульптор з Києва, який не пояснив, як він тут опинився. Під час «операції» на склад зайшов хлопчик років 10-12. У прозорій торбинці він приніс бурштин-сирець і сказав, що хоче його здати. Це дуже розвеселило усіх присутніх.

Хтось із правоохоронців попросив власника складу відкрити його автомобіль – «Тойоту Лендкрузер».  Тут і сталась перша пригода.

Чоловік у формі СБУ підійшов до авто, крикнув всім, щоб відійшли назад і дістав з-під переднього сидіння предмет, схожий на гранату Ф1. Згодом власник складу  стверджуватиме, що один із тих, хто проводив обшук, натякнув, що після того, як «знайшли гранату», все стало дуже серйозно і тепер власник не відкрутиться. І на клаптику паперу написав цифру $30 тис. Однак власник відповів, що таких грошей платити не буде, після чого його повезли до прокуратури Рівненської області.

По дорозі сталась нова подія. Правоохоронці, які їхали кількома автомобілями, зупинились на АЗС. Тут їм  заблокували дорогу автівки знайомих та родичів власника складу. Виникла бійка. Автомобілі правоохоронців стали виїжджати із заправки. Топольський побачивши, що одного сбушника б’ють 4-6 людей, дістав травматичного пістолета і двічі вистрелив угору. «Бурштинники» розбіглися, посідали в автівки і рушили за правоохоронцями, які поїхали вперед. Топольський посадив побитого сбушника в авто, яке теж поїхало за всіма в бік міста Сарни Рівненської області.

Третій епізод стався вже перед самим в’їздом у місто. Тут Топольський помітив автівку одного з «бурштинників» – Мерседес Vito. У цей час поліцейські зупиняли на дорозі «бурштинові» авто, і Мерседес намагався їх об’їхати. Топольський підбіг до авто з боку водія. За кермом був чоловік із тих, що били сбушника. Топольський відкрив двері авто і наказав водію зупинитися. Той намагаючись зачинити двері, почав викручувати кермо сильніше, в напрямку, де стояли люди і працівники поліції. Побачивши, що авто не зупиняється, Топольський вистрілив один раз у землю. Пасажир біля водія почав діставати з-під сидіння дерев’яну биту. Після цього прокурор вистрілив у руку водію. Той підняв руки, але при цьому натиснув на газ. Топольський витягнув водія на землю, Мерседес врізався в паркан училища.

Потім  Топольський з іншими правоохоронцями затримав ще одного «бурштинника», який бив сбушника, 5 разів ударив ногою по тулубу, що, як пишуть в протоколах, «спричинило легке тілесне ушкодження та завдало фізичного болю».

Того дня затримали до десятка копачів, чотирьом із них повідомили про підозру за статтями «опір представникові влади» та «погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу».

Потерпілим у справі виступив… власник складу, де знайшли бурштин. У військовій прокуратурі запевняють, що правоохоронці подавили його волю озброєними людьми, провели незаконний обшук автомобіля, наказавши підписати заяву про дозвіл на проведення огляду і т.д..

Сам власник складу заявив, що правоохоронці вимагали від нього $30 тисяч хабаря. А родичі гнались за кавалькадою правоохоронців через те, що подумали, що ті викрали автомобіль власника складу.

За версією слідства, інформацію про хабар озвучував власнику складу колишній працівник органів внутрішніх справ із Києва. Не зрозуміло, як цей чоловік опинився серед рівненських та сарненських правоохоронців. Також, як з’ясували «Наші гроші», жінка, що була прописана в одній квартирі з цим екс-правоохоронцем і має таке ж, як він прізвище, керувала компанією, яка фігурувала як фіктивна у справі про ухиляння від сплати податків за допомогою «межигірських» фірм.

За версією слідства, Топольський та Андрій Боровик повторно вимагали хабаря у старателів уже $50 тис. доларів за те, щоб випустити з-під варти затриманих. При цьому суму хабаря озвучував начальнику складу той же колишній працівник органів внутрішніх справ. Власник складу поїхав додому, зібрав $40 тис. дол. і віддав екс-поліцейському, однак «бурштинників» так і не відпустили.

Що ж після цього вестерну залишилось у сухому залишку?

Вимагання хабара та перевищення службових повноважень є першим епізодом, по якому проходить Топольський. До речі, власник складу звернувся до правоохоронних органів із заявою через місяць. У показах він стверджує, що Топольський в нього грошей і не вимагав, і не отримував.

Другий епізод Топольському докинули у лютому 2017 року, коли він відмовився укладати угоду зі слідством. Свого часу екс-очільник Сарненської місцевої прокуратури  разом з іншими правоохоронцями обшукували  автошколу в м. Дубровиця Рівненської області і вилучили низку авто, за допомогою яких незаконно видобували бурштин. Однак із цього списку кудись щезло одне нерозмитнене авто «Mitsubishi pajero wagon» 1997 року вартістю 107 тис. грн. У її заволодінні і підозрюють Топольського.

15 лютого 2017 закінчилося досудове розслідування, по якому «закрили» Топольського. І невдовзі військовим прокурорам доведеться з’явитись у суді. Ми не знаємо, чи зможуть вони довести, що прокурор, у якого не знайшли мічених грошей і який особисто не вимагав хабар, і який не вніс до протоколу обшуку авто – що ось саме цей прокурор і є одним із кришувателів «бурштинової» мафії.

Але навіть якщо прокуратура зможе це довести, лишається неприємна  дрібничка. Точніше дві. По-перше, судячи із минулорічних прес-релізів про «300 оперативників- 123 обшуки – $160 тисяч доларів» – складалось враження, що на Рівненщині накрили велетенського спрута, який викачував мільйони доларів. А коли знайомишся з матеріалами справи – виявляється, все впирається в якісь дивні хабарі і крадену машину 97-го року.

Другий нюанс ще більш важливий  – якщо спрута задавили, то хто ці люди, які і досі копають бурштин зі швидкістю світла? І головне хто в них тепер – дах?

 

Аліна Стрижак, «Наші Гроші»

Нові «прокладки» в схемах Мартиненка

$
0
0

Попри гучні арешти СхідГЗК і ОГХК продовжують торгувати своєю продукцією через нові «прокладки», які прийшли на заміну австрійським «Bollwerk» і «Steuermann».

Днями «DW» повідомило, що Антикорупційна прокуратура Австрії веде розслідування проти вказаних австрійських фірм за підозрою у розкраданні коштів. Ці компанії були «прокладками» при торгівлі титановою та урановою рудами, видобутими на державних українських підприємствах. Саме по діяльності цих компаній НАБУ порушило кримінальні провадження, в рамках яких оголошено підозри екс-нардепу Миколи Мартиненку, його бізнес-партнеру з правління «Нафтогазу» Сергію Переломі та менеджеру вказаних держкомпаній Руслану Журилу.

Про розслідування цього державно-приватного партнерства було відомо ще рік тому, коли тодішній міністр економки Айварас Абромавічус поскаржився у НАБУ. Однак «Bollwerk» і «Steuermann» зберігали контроль над потоками держпідприємств. «Наші гроші» ще у грудні оприлюднили дані з митниці про те, що «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» продовжує гнати руду на експорт через австрійську фірму «Bollwerk».

Чергова перевірка показала, що у березні 2017 року посередник на ОГХК змінився. І якщо для директора НАБУ Артема Ситника це не сюрприз

…то для нас ця контора залишається темною конячкою. Новим посередником стала фірма з Німеччини «TS Taunus Chemical GmbH», зареєстрована на таку собі фрау Наталю Стрейтенберг (Natalia Streitenberg).

Ми не знаємо, чим окрім статі та громадянства ця німкеня відрізняється від австрійця Вольфганга Ейбергера, на якого були записані згадані «прокладки» «Bollwerk» і «Steuermann». Але можемо констатувати, що для ОГХК заміна дискредитованого шила на німецьке мило не дала нічого – ціна для українського держпідприємства якою була такою і лишилась.

Наприклад, корейці «Daesung Logistics Co., Ltd.» як брали у січні-лютому у ОГХК рутиловий концентрат по $590 за тонну через «Bollwerk», так і продовжили з 29 березня отримувати цей самий концентрат по такій самій ціні через «TS Taunus Chemical GmbH».

Звісно, тут можна припустити, що вся ця операція з НАБУ була затіяна ради того аби передахувати потоки підприємства – завести свою «прокладку» і зберегти маржу. Але є кілька але.

Німецька фірма замінила австрійську тихо і мирно. Тобто за безпосередньої згоди керівництва ОГХК. А там, не зважаючи на електронний браслет на щиколотці Журила, продовжують панувати саме його менеджери. І продовжують роздавати багатомільйонні тендери журилівським фаворитам (ось, наприклад, свіжі 84 млн грн. на «Імекс мінералс»).

Також жодної схвильованості у стінах Міністерства економрозвитку, яке і має призначати/звільняти керівника ОГХК. Степан Кубів навіть пальцем не поворухнув, аби змінити менеджмент держпідприємства, яке стоїть у планах на приватизацію цього року. Тобто маємо повний консенсус, наслідком якого є продовження генерації збитків на експортних потоках ОГХК просто під час кримінального провадження.

Така сама історія з заміною австрійської «прокладки» на імпортних потоках сталась і на «Східному гірничо-збагачувальному комбінаті».

Держпідприємство регулярно купує сірку у російського виробника «Каспийгаз», а контрактоутримувачем по цій схемі завжди було та сама австрійська «Steuermann». І ось з березня посередницькі функції перелягли з дискредитованої та підслідної у самій Австрії фірми на новеньку «прокладку» – тепер каспійський потік йде через естонську фірму «AltairTRADE OU», зареєстрованої у листопаді 2016 року.

При цьому дві речі залишились незмінними. По-перша, ціна – як була так і залишилась 9 центів за кілограм. А по-друге, сама «прокладка» – як була пов’язана зі схематозниками, так і лишилась. Членом правління естонської фірми виявився Євген Буга, вже багато років відомий читачам «Наших грошей» як колишній засновник та керівник ТОВ «Енерджі трейд груп», що з давніх давен сидить на підрядах СхідГЗК і ОГХК. Також Буга є засновником латвійської фірми «Zodiak Plus», що після Майдану натендерило сотні мільйонів в системі «Енергоатому», СхідГЗК і держпідприємства «Смоли».

Відтак важливо зрозуміти – що збираються робити діючі і незаарештовані урядовці з контрактами СхідГЗК і ОГХК, по яким від зміни «прокладок» не змінюється збиток для України. Станом на зараз – система працює, як і завжди. Згідно з правилами відмого анекдоту: «Краще кожен день платити штраф, ніж один раз руку збити».

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

Закупівельні ціни на ліки в Україні

$
0
0

База даних для скачування

Що це?

Це екселівський файл з даними про всі-всі-всі закупівлі лікарських засобів, які оформлялись будь-якими установами через систему «Прозорро» з 1 вересня 2016 року по кінець березня 2017 року. Тут і тюрми, і лікарні, і інтернати. Тут і відкриті торги, і допороги. Сюди потрапили усі закупівлі з вказаним замовником предметом «ДК 021:2015: 33600000-6 — Фармацевтична продукція».

У цьому файлі є колонка – ціна за одиницю. І це наше досягнення. Ми вручну відкрили угоди і специфікації у 9400 лотах. Замовники викладають ці дані у сканованих пдфах. Ми перенесли звідти цифри в ексель, щоб зробити їх юзабельними.

Навіщо це?

Ви можете робити будь-які вибірки для порівняння. Наприклад, вибрати усі закупівлі одного препарату по всій Україні. Ви можете зробити вибірку по будь-якому регіону. Головне, що ви побачите – це різниця в цінах у різних замовників.

Як цим користуватись?

Скачайте файл собі на комп’ютер. У ньому дві сторінки, бо ексель не витримує більше 65000 рядків на одній сторінці. Тому будь-який повний пошук треба робити спочатку на одній сторінці, а потім на другій.

Сформуйте свій запит, вибравши щось у випадаючій менюшці у будь-якій цікавій вам колонці.

Отримані вибірки з обох сторінок скопіюйте у новий файл (контрол-А, контрол-С, контрол-V) для подальшої обробки.

Уніфікуйте фасування. Ми переписували з першоджерельних угод все так, як там було вказано. Тому у вашій вибірці будуть різні фасування у колонці «опис (вид, доза, об’єм)». Для правильного аналізу ви маєте вибрати вручну одне фасування. Для цього ви мусите просто видаляти зі свого робочого файлу рядки з непотрібними вам даними.

Уніфікуйте ціну. Замовники в угодах вказували дані хто як – хто з ПДВ, хто без. Для коректного порівняння приведіть все у якийсь один формат. Наприклад у найбільш поширений – з ПДВ, який платять ТОВки та ППшки. Для цього зробіть наступні кроки.

У «пдвшній» кліточці поряд з колонкою «ціна без ПДВ» наберіть знак =, потім туцніть мишкою у сусідню кліточку, де вказана ціна без ПДВ, після цього наберіть знак множення* і наберіть 1,07 і нажміть ентер. Ось так ви до цифри з колонки без ПДВ додали медичний податок 7%. Тепер отриманий результат скопіюйте «контрол-С» і вставте «контрол-V» у всі пусті клітинки в колонці ціна з ПДВ.

Ранжуйте і сортуйте далі на свій смак як це дозволяє ексель.

Як точно розгледіти завищені ціни?

Ви можете екселівським інструментом вирахувати середню ціну по колонці і бачити хто дешевше, хто дорожче.

Ви можете подивитись ціну в аптеках за допомогою гугля.

Ви можете порівняти з оптово-відпускними цінами в реєстрі МОЗ – качайте Reestr_lz_stanom_na_16.03.2017.

Історія першого мільйону «Максмед інтернешнл»

$
0
0

Як Балчун та його поляки підставились, підписавши листи на захист метизної «дельти» у розмірі 11 мільйонів гривень.

Якщо би ми писали дисертацію на тему «не буває абсолютної зради і абсолютної перемоги», то для ілюстративного матеріалу взяли би «Укрзалізницю».

Бо навіть одного тендерного випадку вистачить, аби вгамувати адептів обох конкуруючих таборів.

Якщо в цифрах, то формула виглядає так: спершу була тендерна ціна 130 мільйонів, потім стала 110. А ще згодом впала до 90 і на цьому зупинилась. Проблема лиш в тому, що можна було довести ціну до 80, однак не склалось. Отакий-от мікс.

А тепер деталі.

Після Майдану нові керманичі у владі перехопили потоки по багатьом напрямкам, де попередники розкрадали мільярди. Однією з таких годівничок було постачання метизів (болтів та гайок для скріплення колії) на «Укрзалізницю». В Україні їх виготовляє Дружківський метизний завод, в Росії – незабанені українськими санкціями меткомбінати на зразок «Северстали». Дружківський завод на підряди майже не потрапляв, бо занадто багатьом людям було вигідно, аби постачальником була якась «прокладка». З реальним виробником «дельту» пиляти складніше.

Після Майдану на метизи зайшла фірма «Інкомм» зі спаринг-партнером «Хануман». Кілька років ці фірми пиляли сотні мільйонів, аж доки не з’явилось НАБУ і не почались перші арешти на «Укрзалізниці». Саме по метизній справі детективи півроку тому арештували екс-директора «Укрзалізничпостачу» та ще кількох клерків УЗ та «бізнесменів», і справа вже пішла до суду.

Однак навіть така мила подробиця як кримінальна справа від НАБУ ще не лякала залізничників. У квітні 2016-го філія «Центр забезпечення виробництва» традиційно вела до розпилу на метизах очікувану суму 130 млн грн.

Однак спокійному розвитку почали заважати.

Спочатку ТОВ «Завод Укрзалізничбуд» запропонувало залізничникам розвести болти (для клемних та рейкових скріплень) по лотах. Оскільки тоді з’явиться конкуренція, і буде вам щастя. Розмір щастя можна оцінити з листа фірми на «Укрзалізницю», у якому «Укрзалізничбуд» вказав ціну своєї продукції, яку б він поставив у випадку розбиття тендеру на два лоти – 43 мільйони гривень. Саме стільки могла б заощадити УЗ на цих болтах на той момент. Однак залізничники вирішили, що болти та шайби для різних видів скріплень не можна розбивати на різні лоти, бо це загрожує комплексності поставки (фото праворуч).

Відтак «Укрзалізничбуд» відвалився, але на запах крові (вигляді кримінальних проваджень НАБУ) примчались інші акули. Точніше ще мальки, бо тоді «Максмед», який вписався в тендер «УЗ», ще був нікому невідомою конторою відомого донецького юриста Володимира Кашпорова, співзасновника організації «Патріотичний рух молодих юристів Донбасу».

Отже «Максмед Інтернешнл» подало заявку з ціною 110 млн грн. і показало довідку, що постачатиме теж дружківські болти. Тобто у порівнянні з очікуваною ціною – 130 млн грн. – теж досить приємна знижка, хоч і не така радикальна як у «Укрзалізничбуду». Однак навіть така мінімальна економія не збуджувала залізничників. І вони оперативно перепитали у Дружківського заводу, чи чув він таку ТОВку. Звиклий до всього завод відповів, що для цього тендеру повноваження щодо офіційного представництва інтересів виробника він надав лише «Хануману» та «Інкомму».

(Також дружківці заявили, що не давали повноважень ні, «Максмеду», ні фірмі «Укрземлебуд 2010» – четвертому учаснику того тендеру. Однак ця контора за наявними даними входила до того ж угрупування, що і «Інкомм» і мала створювати лише видимість конкуренції, тому акцентувати увагу на ній зайве).

Тож залізничники отримали привід забанити «Максмед» і наприкінці травня це й зробили. Таким чином вони вже двічі відмовились від дій на користь економії коштів (першою могла б бути розбивка на лоти).

Результат тендеру – цілком прогнозований: акцепт «Ханумана» з ціною, що лише на 0,7% відрізнялась від очікуваної вартості 130 млн грн.

У травні 2016 року «Максмед» вперше показав зуби, оскарживши в АМКУ рішення про  акцепт «Ханумана».

На той же період припадає початок більш-менш активної роботи НАБУ та САП, що зрештою завершились розгромом угрупування «Хануман»-«Інкомм» такого собі бізнесмена середньої руки Олексія Біленького.

АМКУ взяло скаргу до розгляду, і, не призупиняючи сам тендер (див. скріншот), аж у липні винесла вердикт на користь «Максмеда»: «скасувати всі рішення, прийняті після розкриття пропозицій конкурсних торгів».

Звичайною мовою це означає наступне. Залізничники мають повернутись у стан на момент розкриття пропозицій і подивитись на старі пропозиції новими очима. Але біда в тому, що АМКУ не призупиняв тендерну процедуру на період оскарження. І весь цей час з травня по липень спливали різні терміни. У тому числі і 30-денний термін укладання угоди по акцептованій пропозиції «Ханумана».

Тож від гріха подалі залізничники 14 липня вирішили взагалі відмінити тендер, бо «неможливо усунути порушення, що виникли через порушення законодавства».

І тут «Максмед» показав вже не зуби, а оскал. Фірма вдруге пішла до АМКУ з новою вимогою – відмінити відміну тендеру – і все-таки відкотити торги у стан розкриття пропозицій.

АМКУ знову пішов назустріч «Максмеду», повністю задовольнивши його бажання. Але знову не призупинив тендер на період розгляду – а це вже 17 серпня.

Щоб залізничники цього разу не з’їжджали на спливлі терміни, «Максмед» підстрахувався довідкою Інституту держави і права ім. Корецького НАНУ. Державні правники пояснили, що розгляд скарги в АМКУ сам по собі призупиняє тендерні терміни, тому антимонопольники можуть і не писати окремих слів про призупинення тендерної процедури.

(Для вічності та дискусії відмітимо 8 статтю Закону «Про здійснення державних закупівель», у якій сказано: «Подання скарги не призупиняє процедуру закупівлі, за винятком випадку, коли орган оскарження приймає рішення про призупинення процедури закупівлі. Орган оскарження має право за власною ініціативою або за заявою суб’єкта оскарження прийняти рішення про призупинення процедури закупівлі на строк до винесення рішення за скаргою, рішення про припинення розгляду скарги або рішення про залишення скарги без розгляду»).

Залізничники відмовлялись проводити повторну оцінку пропозицій через відсутність оригіналів документів. Скріншот з відповіді керівника УЗ Балчуна на депутатський запит.

Але на залізниці знову не задовольнили «Максмед». Річ у тім, що на той час НАБУ вже активно розробляло тендерників та завгоспів «Укрзалізниці». І детективи повністю вилучили оригінальну документацію тендеру. Тобто навіть якщо дуже захотіти, то залізничники не могли б виконати рішення АМКУ про новий розгляд первісних документів, бо їх у залізничників вже просто не було. І про це залізничники повідомляли АМКУ.

І у цьому місці «Максмед» показав, що це не просто якісь юридичні тролі. А власники дуже крутого даху.

2 листопада АМКУ втретє зобов’язав відкотити торги у момент розкриття пропозицій, оцінити їх заново і визначити найбільш економічно вигідну. А щоб залізничники не вислизнули, АМКУ пішов ще далі – надав тендерному комітету ЦЗВ копії тих копій тендерних документів, які отримав під час попередніх розглядів скарг «Максмеду». І все для того, щоб залізничники подивились на ксерокопії ксерокопій і побачили, що 110 мільйонів «Максмеду» – це вигідніше від 129 мільйонів «Хануману».

АМКУ віддало копії копій для завершення тендеру на користь “Максмеду”.

Але біда в тім, що мало який тендерник в Україні наважиться проводити оцінку ксерокопій, зроблених з ксерокопій конкурсної пропозиції. Тільки оригінали документів.

Більше того. Кожен тендерник України знає, що акцептувати пропозицію, у якій вже є прострочені довідки – це прямий шлях до проблем. Прострочена банківська гарантія – це прямий шлях до порушення законодавства. А строк дії банківської гарантії всіх учасників торгів закінчився ще у серпні, тобто ще за два місяці до третього оскарження в АМКУ.

І так само вже два місяці були недійсні самі тендерні пропозиції. У них теж є термін придатності у розмірі 120 діб.

Однак відсутність оригіналів документів, швах з банківськими гарантіями та вже фактичні арешти тендерників не зупинили залізничників. І вони 15 листопада таки підписали з «Максмедом» договір ціною 110 млн грн.

НАБУ шукає біглого бізнесмена Олексія Біленького по метизній справі “Інкомму” за тендер 2015 року. Даних про порушення провадження по тендеру 2016 року поки що немає.

Оскаржувати в АМКУ все це було вже нікому, бо НАБУ проводило арешти вже і у кублі «Ханумана»-«Інкому».

Проблему з нейтралізацією балачок вирішили вирішувати ще одним зниженням ціни. Вже у грудні додатковою угодою ЦЗВ і «Максмед» знизили ціну метизів зі 110 до 91 млн грн. Однак про свій ґешефт вони не забули. У розпорядженні «Наших грошей» є прайс-лист Дружківського заводу того періоду. Згідно з ним, вартість необхідної «Укрзалізниці» партії болтів тоді становила б не 91, а 80 мільйонів гривень. Тобто «Максмед» отримав таки 11 мільйонів гривень за перенесення папірців з кабінету в кабінет. Бо самі болти, зрештою, як їхали зі складів у Дружківці на склади залізниці, так і їхали. Лише гроші за болти змінили траєкторію. Ну і «дельта» зменшилась. Але впала зовсім не до нуля.

Відзначимо ще один пікантний нюанс. Доповідну записку першому віце-прем’єру Кубіву та відповідь на запит нардепу Купрію по цій справі підписали не якісь досвідчені українці з правління «Укрзалізниці». Всі виправдання оборудки підписували поляки, які зі зрозумілих причин набагато гірше розбираються в українському законодавстві – керівник УЗ Войцех Балчун (лист з підписом) та члени правління Іренеуш Василевський і Ремігіуш Пашкевич (лист з підписами).

Ми поки що лишаємо за кулісами нинішніх власників «Максмед Інтернешнл», бо більш важливе інше. От провела би «УЗ» тендер так, щоби була реальна конкуренція виробників (способів для цього є безліч), то і гроші би зекономила, і метизи вже купила б, і АМКУ не напружувала і з правоохоронними органами проблем було би менше. Але, виявляється,   їй так нецікаво. Аж дивуємось – чому?

 

Юрій Ніколов, «Наші гроші»

10 мільярдів ГПУ: як завищити показник

$
0
0

Способи надування звітності – не  ініціатива окремих прокурорів. Ці способи містяться в офіційній Інструкції.

На початку 2017 року Генеральний прокурор Юрій Луценко  відзвітував про результати роботи прокуратури за 2016 рік через представництво інтересів громадян та держави в суді. Повідомивиши, що Генпрокуратура повернула державі і громадянам понад 10 млрд грн.

На запит народного депутата, заступника голови комітету з питань запобігання і протидії корупції Віктора Чумака ГПУ надала у паперовому вигляді судові рішення, на основі яких сформовано вказані вище цифри. Усі надані Генеральною прокуратурою дані були поділені на три блоки: Земля, Кошти і Майно. Загалом – 51 том судових рішень із прикріпленими до них документами, що мали підтверджувати сплати або вартість майна.

«Наші гроші» проаналізували і дійшли до таких висновків:

  • У наданих нардепу Чумаку томах ГПУ – понад 5,6 тисяч судових рішень, які були проаналізовані журналістами «Наших грошей».
  • Сума позовів у цих понад 5,6 тисячах судових рішень сягає близько 9,6 млрд грн.
  • «Наші гроші» можуть підтвердити захист інтересів держави і громадян на суму 3,8 млрд грн. Однак, якби враховувти усі нюанси, про які йтиметься нижче, то реальна сума була б набагато меншою.
  • «Наші гроші» виявили проблеми у методології підрахунку даних про відшкодування коштів за прокурорського реагування і представлення громадськості реальних показників.
 Стягнення на користь держави і громадян з приватних юросіб і фізосіб  Дані, які «Наші гроші» не підтвердили Загалом
ЗЕМЛЯ 2 312 513 293 3 046 681 765 5 359 195 058
КОШТИ 1 264 114 436 2 588 037 273 3 852 151 709
МАЙНО 273 346 861 158 884 858 432 231 719
Всього:                     3 849 974 590               5 793 603 896
9 643 578 486

У цій та всіх наступних таблицях усі дані взято із документів, переданих народному депутату України Віктору Чумаку Генеральною прокуратурою на підтвердження оприлюднених даних стосовно нібито повернутих 10 млрд грн за результатами захисту інтересів держави і громадян через представництво прокурором в суді за 2016 рік.

Перш, ніж перейти до детального розгляду кожного блоку стягнень, варто відзначити основну проблему: Генеральна прокуратура на сьогодні має велике поле для маніпуляцій із сумами стягнутих коштів на користь держави і громадян, оскільки самостійно її практично неможливо перевірити.

На цьому варто зупинитися детальніше. Кожна стягнута сума за позовами прокуратури має підтверджуватися судовим рішенням, опублікованим у державному реєстрі. Самому це все знайти нереально. Потрібен список судових рішень, на які при підведенні підсумків спирається ГПУ. Однак, отримати їх теж надто складно – навіть народному депутатові Чумаку це не вдалося: на офіційний запит надати йому такий список Генпрокуратура порадила йому скористатися Держреєстром судових рішень, а це як шукати голку у копиці сіна (хоча потім нардепу таки принесли вказаний 51 том у паперовому вигляді, що залишився після прес-конференції Луценка).

Крім того, стосовно точної суми повернутих коштів. Тут голова йде обертом від цифр, які озвучують представники ГПУ.

На Різдво Луценко у Facebook написав про 15,5 млрд  грн, присуджених на користь громадян та держави в 2016 році за позовами ГПУ. «Реально повернуто за рік 9 млрд грн», – зауважив він і додав також інформацію про скасовані незаконні судові рішення, чим попереджено втрати держави на 2,3 млрд грн.

19 січня прес-служба ГПУ повідомила вже про понад 16 млрд грн. При цьому вказувалося на «реально виконані судові рішення на суму 6,4 млрд грн» і 2,6 млрд грн добровільних відшкодувань у ході розгляду справ. Загалом це 8,9 млрд грн, тобто близько до озвученої раніше Луценком цифри.

Разом з тим у лютому проходить прес-конференція генпрокурора, на якій Луценко, згадуючи 16 млрд грн, повідомляє, що у 2016-му «реально виконано судових рішень і відшкодовано за позовами прокуратури майже 10 млрд грн».

При цьому у ході доповіді виявляється, що треба рахувати не «майже 10 млрд грн», а 10,56 млрд грн.

Щоб розставити крапки над «і» усі охочі підуть до основного джерела, яке містить інформацію про стягнуті суми – звітності «Про роботу прокурора», що публікується на офіційному сайті ГПУ. Однак, там серед наведених цифр без орієнтира з озвученими 10 млрд грн ви могли б порахувати і 8, і 11 млрд, і будь-яку іншу цифру, залежно від того, що вважали б за потрібне додати.

І тут ми підходимо до найважливішого. Як же рахує Генеральна прокуратура?

Звіт «Про роботу прокурора» формується на підставі даних первинного обліку: не пізніше наступного дня працівник прокуратури, який виконав роботу, заповнює  картку у системі «Облік та статистика органів прокуратури». При цьому цей працівник має забезпечувати повноту і достовірність внесених даних, які потім перевіряються під наглядом керівників структурних підрозділів. Джерелом відомостей про роботу прокурора також є наглядові провадження, номенклатурні справи, матеріали перевірок, процесуальні та інші документи.

Зведений звіт «Про роботу прокурора» у цілому по Україні формує підрозділ з питань організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи Генпрокуратури.

Звіт «Про роботу прокурора» формується відповідно до вимог Інструкції зі складання звітності про роботу прокурора (далі – Інструкція).

Інструкція визначає порядок і методологію обліку сум, на які судом задоволено позови прокурора. Вона пояснює, що у таблиці відображаються загальні результати позовної роботи прокурора у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві. При цьому окремо виділяються дані стосовно задоволених позовів в інтересах громадян, в інтересах держави, окремо стосовно деяких сфер (у бюджетній сфері, щодо комунальної і держвласності, з питань земельних відносин тощо).

Хочемо звернути увагу на те, що в Інструкції прописано, що при обліку прокуратура враховує вартість майна і землі, які перебували в оренді. Нижче ми пояснимо, чому «Наші гроші» вважають, що саме ці суми (при нашому підрахунку вартість майна, повернутого з різних видів користування, сягала понад 2 млрд грн) дозволяють значно підвищувати показники роботи прокуратури.

Крім того, ще один важливий момент, який стосується власне сум, які рахує прокуратура. В Інструкції щодо цього є лише таке твердження:

Сума задоволеного позову має відповідати сумі, вказаній у резолютивній частині рішення суду, а щодо майна (у т.ч. земель, що перебували у власності або користуванні) – його вартості, що зазначена у резолютивній частині рішення суду, або визначена висновком експерта чи іншою повноважною особою (органом).

Тут ще раз звернемо увагу, що, на думку «Наших грошей», враховувати вартість орендованого майна, тобто майна, що є державним чи комунальним, але тимчасово належить приватнику –це дуже некоректний спосіб збільшення сум коштів повернутих до бюджету. Також відзначимо, що до багатьох рішень, де вартість майна була вказана судом у резолютивній частині, були прикріплені оцінки від приватних оцінщиків, і прокуратура враховувала саме дані останніх. При цьому самі оцінки вартості майна подекуди викликали сумнів. Це ще раз показує, що самостійна спроба перевірки даних ГПУ приречена на провал.

В Інструкції немає жодних роз’яснень стосовно окремих випадків. А ми при аналізі наданих «томів ГПУ» їх зустріли сотні. Дуже легко рахувати, коли стягується конкретна сума шкоди чи штрафи, чи повертається у державну власність майно/земля певної вартості. А що рахує прокуратура у випадках, коли такої ясності немає? Приміром, чи рахувала прокуратура як здобуток майже 4 млн грн. – вартість договорів на поставку саморятівників і респіраторів «Лисичанськвугіллю». Тут прокуратура просила визнати недійсними ці угоди, а суд скасував лише пункт договору (стосовно способу оплати – 100% виплати авансу), залишивши закупівлю чинною.

Або що рахувала прокуратура по рішеннях, де прокуратура вимагала визнати протиправною бездіяльність міськради щодо незапланування видатків на профтехліцей і зобов’язати міськраду це зробити? Ці провадження були припинені судом, оскільки міськрада ухвалила відповідні рішення. Загалом сума затверджених видатків на ліцеї становила 22 млн грн, які, очевидно, були пораховані прокуратурою.

Взагалі, стосовно того, що рахує прокуратура і що ми на власні очі побачили у «томах ГПУ» хотілося б додати такі моменти:

  • прокуратура рахувала рішення, які були скасовані в тому ж 2016 році. Зауважимо, що серед наведених ГПУ даних чимало рішень не набули силу і у подальшому можуть бути скасовані або ж там можуть бути зменшені суми вимог.
  • ми вже згадували випадки, коли взагалі незрозуміло, що рахує прокуратура. Приміром, є рішення, у якому вартість майна не вказана. Разом з тим до нього прикріплені документи з вартістю майна ще часів СРСР в рублях: суд зобов’язав міськраду прийняти з державної у комунальну власність житлові будинки, а вартість будинків було визначено по інвентаризації за 1977,88 і 90-ті роки.

Або ще один приклад: у рішенні йдеться про гідроспоруду; прокуратура до цього рішення прикріпила висновок 1980-х років, у якому вказується орієнтовна вартість в радянських рублях, при цьому не окремо гідроспоруди, а всього ставка, де вона знаходиться.

Також хочемо відзначити, що є чимало судових рішень, які не містять жодних даних про суму позову. При цьому навіть у «томах ГПУ» не до всіх ухвал були прикріплені відповідні довідки чи квитанції, хоча це мало би бути обов’язково. І нам невідомо, що саме у тих випадках рахувала прокуратура. При цьому ми зустріли в «папках ГПУ» робочий запис когось із працівників, де він сам вказував на непідкріплені квитанціями рішення. Додамо, що у державному реєстрі судових рішень є також не всі судові рішення, які враховує прокуратура.

  • ГПУ не завжди враховує описки. У таких справах суд виносить окрему ухвалу про виправлення описки. Сума може знизитись у рази. Як наприклад, ми зустріли випадок, коли у «томах ГПУ» ми побачили рішення на суму 984 тис грн, а після перевірки в електронному держреєстрі і віднайденні ухвали про виправлення описки виявилося, що реальна вартість повернутого державі майна становить 146 тис грн. Однак прокуратурою цього враховано вже не було.
  • ГПУ включає у звітний період дані за інші роки. Ми виявили понад два десятки судових рішень, які були прийняті у 2015 і не змінені чи не скасовані у подальшому. Також ми зустріли рішення, ухвалені у січні 2017 року. Загалом це рішення на суму близько 1,8 млн грн.
  • не все реально стягується саме у 2016 році, оскільки підприємства часто отримують дозвіл суду на розстрочення сплати.

Отже, у наданих Генпрокуратурою томах є дані про позови на суму 9,6 млрд грн. Із цих сум фактично дві третини враховувати як здобуток держави неможливо. Йдеться в першу чергу про стягнення з держпідприємств на користь держави;, про поверненя з оренди чи іншого тимчасового користуванння державну землю чи майно, скасовані судові рішення, по яких прозвітувала ГПУ, або ж погашені суми в інші роки.

Отже, пропонуємо детальніше розглянути, що саме прокуратура враховує при підрахунку, що, на думку «Наших грошей», не можна включати:

Умовний блок: з держави в державу

  • Стягнення заборгованостей і штрафів з державних чи комунальних підприємств на користь держбюджету.
  • Спір між державою і органом місцевого самоврядування, комунальною установою або державним підприємством стосовно права власності на майно/землю. При цьому рахується вартість цього майна.
  • Рішення суду про зобов’язання органу місцевого самоврядування прийняти з державної у комунальну власність майно, або розглянути це питання на сесії.

Варто зауважити, що орган місцевого самоврядування не завжди радісно приймає у комунальну власність майно, яким потім звітує Генпрокуратура.

Приміром, на Житомирщині районна прокуратура з 2014 року домагалася, щоб сільрада прийняла на баланс меліоративну систему, яка фактично вже 10 років є безхазяйною. У 2016 році суд визнав бездіяльність сільради протиправною і зобов’язав її розглянути питання про взяття меліоративної мережі на баланс. Цікавий момент: представник сільради у своїх запереченнях вказував, зокрема, на те, що прокуратура у позові вказала вартість цієї системи у розмірі 740 тис грн (ця ж сума і порахована), однак вона стільки не може становити, оскільки дані об’єкти занедбані та перебувають в не придатному для користування стані.

Або інший приклад: позов на суму 80,5 млн грн. Це вартість трьох житлових будинків у Полтаві, які прокуратура через суд змушує прийняти у комунальну власність. Відзначимо, що Полтавська міськрада подавала апеляцію і касацію на рішення суду, яким її зобов’язано розглянути відповідне питання.

  • Судові рішення, якими земля переводиться із земель запасу до земель держпідприємства або ж змінюються межі села, і при цьому враховується вартість ділянок як повернутих державі.

Наприклад, на Миколаївщині скасовано рішення сільради про вилучення землі у державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» та переведення її до земель  запасу. Прокуратура вважає, що повернула державі понад 41 млн грн.

Або ж на Волині визнали протиправним рішення райради щодо зміни меж села Світязь і порахували понад 157 млн грн, – вартість землі, на яку змінили межі, – як суму, на яку прокуратура повернула державі землі.

Умовний блок: врахування вартості майна/землі, що повернуті з користування (оренди)

  • Розірвання та визнання недійсними договорів/угод (оренди, користування, особистого строкового сервітуту, суперфіцію тощо). Також сюди входять судові рішення про повернення чи витребування майна після закінчення договору оренди; скасування розпоряджень органів місцевого самоврядування щодо таких договорів.

Прокуратура враховувала вартість державного чи комунального майна, що було в оренді чи іншому користуванні. «Наші гроші» ж вважають, що стан майна не змінився – воно як було державним, так і залишився. У рішення щодо оренди (та інших видів користування) варто враховувати лише реально стягнені збитки, штрафи і т.д.

Приклади:

  1. У «папках ГПУ» є ухвала Госпсуду Харківської області від жовтня 2016 року про припинення провадження у справі. Прокуратура у своєму позові просила стягнути з фермерського господарства 30 тис грн шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття ділянки 18 га, і звільнити ділянку. Фірма у досудовому порядку добровільно сплатила шкоду і звільнила ділянку. Ми порахували на користь держави лише вказані в ухвалі 30 тис грн шкоди. А прокуратура також порахувала вартість цієї землі, отримавши у підсумку суму на 616 тис грн.
  2. Є рішення від 1 грудня 2016 року Госпсуд Полтавської області. Це позов про стягнення боргу з орендної плати, розірвання договору оренди землі і зобов’язання повернути сільраді ділянку 4,5 га. У підсумку суд задовольнив позво прокурора частково: стягнув борг з орендної плати у розмірі 47 тис грн і розірвав договір оренди землі. При цьому відмовив у частині зобов’язання повернути ділянку сільраді (виявилося, що фірма нею після укладення договору взагалі не користувалася). Що порахувала прокуратура: 47 тис грн боргу і 2,2 млн грн вартості ділянки.

Більше прикладів стосовно орендованої землі дивіться нижче у розділі «Земля».

  • Припинення договору зберігання: майно, яке не вибувало з власності держави, повернуто власнику – державі. При підрахунку прокуратурою враховується вартість цього майна.

Умовний блок: відсутність предмету спору, застосування реституції, взаємозарахування боргів

Є не одне рішення, по яких предмет позову вже відсутній, а прокуратура все одно рахує вартість майна.

Приклади:

  1. Прокуратура звернулася до суду з позовом про стягнення із підрядника 520 тис грн, які, за її даними, той привласнив, завищивши показники в акті виконаних робіт, так і не закінчивши роботи. Однак провадження у підсумку було закрите. Виявилося, що об’єкт завершено і введено в експлуатацію. Прокуратура порахувала ці 520 тис грн.
  2. Є рішення суду про стягнення 7,6 млн грн боргу за спожиту теплову енергію з КП «Кривбасводоканал» на користь ДП «Криворізька теплоцентраль». Як показав держреєстр, виявилося, що після цього рішення суду КП і ДП уклали угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог.
  3. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу автомобіля BMW (1990 р.в.), який приватна особа продала комунальному підприємству «Житомирводоканал» у 2014 році за 133 тис грн. При цьому суд зобов’язав особу повернути «Житомирводоканалу» гроші, а комунальне підприємство, у свою чергу, має повернути особі автомобіль.
  4. Є рішення суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (насосна станція та обладнання). При цьому судом витребувано це майно вартістю 32 тис грн в особи, а міськраду зобов’язано повернути особі заплачені 31314 грн. Тут мало того, що застосовано реституцію, так ще й це рішення скасоване ВГСУ і відправлено на новий розгляд.
  5. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу ділянки у ландшафтному парку «Загребелля» і зобов’язав фірму повернути ділянку. Разом з тим міськраду зобов’язано повернути екс-покупцю 2,1 млн грн (сума, за яку фірма її купила).

Умовний блок: Інше

  • Є рішення суду про внесення змін до договору оренди, а саме – збільшено річну орендну плату. Що в такому випадку рахує прокуратура? Наприклад, є судове рішення про збільшення орендної плати за ділянку 0,3 га з 0,08% (699 грн в рік) до 3% (26 309 грн в рік). Рахувати різницю річної орендної плати? Чи порахувати орендну плату за місяці після вступу рішення в силу?
  • Є судове рішення, за яким прокуратура у своєму позові просила визнати недійсним договір оренди і вилучити майно. Після звернення прокурора в суд сільрада і фірма усунули неправомірні положення договору оренди зрошувальної системи (визначено орендну плату у розмірі 10% (яка була раніше неясно) – 8008,43 грн в місяць; амортизаційні відрахування спрямовуються на відновлення системи; визначено умови страхування предмета оренди). Що тут рахувала прокуратура – незрозуміло. Можливо, вартість цієї зрошувальної системи (1,4 млн грн).
  • Є 4 рішення суду про визнання недійсними і скасування рішень міськради та свідоцтв про право власності ПАТ «ДПЗКУ» на майнові комплекси вартістю 16,5 млн грн, що належать до державної власності. Основний нюанс цих справ у тому, що часткою у 100% у ПАТ «ДПЗКУ» володіє держава. І тут спір йшов за те, щоб вказані майнові комплекси залишилися у державній власності, а не були передані до статутного фонду «ДПЗКУ» у власність, а не на підставі інших речових прав (господарське відання, користування тощо).

Отже, відмінусувавши 5,8 млрд грн, які були сформовані на підставі рішень за типами перерахованих вище умовних блоків, залишилося 3,8 млрд грн, де справді відбулися стягнення на користь держави і громадян за участю прокуратури. Однак, не у всіх цих випадках участь прокуратури була необхідною. Це можна розцінювати як ще один спосіб збільшувати показники ГПУ, оскільки прокурор вступав у справи, де позов міг подати сам орган місцевого самоврядування, держпідприємство і т.д., тобто сторони цілком могли вирішити спір без участі прокуратури.

Найбільш показовим у цьому плані є історія про стягнення боргу і штрафних санкцій з «Київенерго» на користь «Нафтогазу». У 2015 році у «Київенерго» накопичився борг за поставлений природний газ. У тому ж році заступник прокурора міста Києва подав позов на суму 3,09 млрд грн, з яких 2,12 млрд грн – основний борг, а решта – штрафні санкції. Суди перших двох інстанцій залишили цей позов прокуратури без розгляду через безпідставність ініціації прокурором позовних вимог в інтересах «Нафтогазу», у якого є свої юристи. Лише завдяки ВГСУ (судді – Дроботова Т., Алєєва І., Рогач Л.), які наголосили на «особливій важливості ефективного функціонування НАК «Нафтогаз України» в контексті інтересів держави», цей позов таки дійшов до розгляду по суті. У результаті суд стягнув з «Київенерго» на користь «Нафтогазу» 728,2 млн грн пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат. Ця сума була нарахована за період з лютого по листопад 2015 р – період прострочення оплати вартості поставленого газу (основний борг було погашено в досудовому порядку). Зауважимо, що стягнуті з «Київенерго» штрафи – це більше половини всієї суми коштів, які «Наші гроші» врахували як збодуток прокуратури за 2016 рік у розділі «Кошти».

Так само невідомо, чому прокуратура стягувала податкові борги замість Податкової, або звертала у власність місцевих громад безхазяйне майно і відумерлу спадщину замість юристів міськрад чи сільрад, або ж стягувала борги за ЖК послуги замість комунальних підприємств чи недоотримані кошти замість Пенсійного фонду.

У законі «Про прокуратуру» чітко виписано, коли прокурор може захищати в суді громадян – йдеться про неповнолітніх і недієздатних осіб. Також описано і випадки, коли прокурор має здійснювати представництво інтересів держави в суді – «якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу». При цьому чітко описано випадки, коли здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави не допускається.

Оскільки нам невідомі усі обставини проваджень, по яких було стягнуто 3,8 млрд грн, ми не можемо із упевненістю відділити випадки, де участь прокуратури була справді необхідною, а де суб’єкти владних повноважень могли цілком справитися самі. Не виключаємо, що існують випадки, коли суб’єкти владних повноважень і прокуратура домовляються і свідомо допомагають одне одному покращувати показники.

З урахуванням наведеного наголошуємо, що реальні показники ГПУ можуть сягати аж ніяк не мільярдів.

Не можна оминути і тему стягнень на користь держави коштів по кримінальних корупційних злочинах. У «томах ГПУ», які читали «Наші гроші», саме кримінальних справ небагато і суми по них невеликі. Наприклад, екс-начальник відділу Держінспекції сільського господарства в Херсонській області, який незаконно списував і привласнював бензин, був зобов’язаний судом сплатити на користь цієї Держінспекції 55 тис грн. Або колишній головний спеціаліст Білоцерківської РДА за махінації із санаторно-курортними путівками мала відшкодувати 41 тис грн. Екс-головбух комунального теплокомуненерго з Одещини, яка привласнила гроші цього КП, мала повернути 34 тис грн.

Більш показовими за наведені приклади є офіційні дані про виконання державного бюджету України за 2016 рік. У графі «Конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення» держава торік отримала 165 тис грн (із запланованих 7,7 млрд грн).

В основному стягнення у «томах» ГПУ проходять по  господарських та цивільних справах.

Генеральний прокурор Юрій Луценко, хвалячись значно вищими показниками порівняно із попередніми роками, роз’яснював, що із 10 млрд грн – на 5 млрд грн повернуто землі, на 1,5 млрд грн нерухомості і 3,4 млрд грн стягнуто власне коштами.

Пропонуємо проглянути детальніше дані «Наших грошей», зроблених на основі аналізу «томів ГПУ» по кожному з розділів.

ЗЕМЛЯ

   
ЗЕМЛЯ (грн) Площа (га) Підтверджені суми (грн) Суми, які «Наші гроші» не підтверджують (грн)
На захист інтересів держави: 49 475  2 269 819 953 3 046 161 099
Земля/вода/нерухомість, що з приватних стали державними/комунальними 1 998 2 130 074 558 151 557 4017
Самовільне зайняття 2 2 31 197 029
Відумерла спадщина/безхазяйне майно 2 229 83 547 378 640 6668
Припинення/визнання недійсними угод/договорів 3 44 801 2 466 536 2209
Стягнення боргів за оренду 4 1 445 9 892 012 180 863 78510
Стягнення збитків, боргів, втрат, авансових платежів (крім оренди) 5 15 102 900 30 361 22611
Інше 6 6 076 216 201 80112
В інтересах громадян: 2 841  42 693 340  520 666 
Земля/майно/кошти, стягнуті на користь приватників (малолітніх,неповнолітніх та дорослих) 2 841 42 693 340 520 66613
ВСЬОГО: 52 316  2 312 513 293  3 046 681 765 
Загалом:                                                                                                              5 359 195 058
1 Скасовано/визнано незаконними/недійсними документи/рішення/розпорядж. органів виконавчої влади та/або місцевого самоврядування та реєстраторів,що посвідчують право власності на майно/землю;  розірвано договори, купівлі-продажу на землю між приватниками та ОМС; витребувано землю у приватників; земля/майно визнані державними/комунальними чи переданіу таку власність; припинено право власності приватників на землю.
2 Ділянки, що незаконно використовувалися під газозаправні пункти; автостоянку (1 рішення)
3 Розірвання, припинення, визнання недійсними договорів/угод (оренди, користування, особистого строкового сервітуту, суперфіцію, про спільну діяльність, про організацію любительського та спортивного рибальства, на рибогосподарському водному об’єкті, про співпрацю, надання послуг, про організацію навчально-виробничого процесу,про фактичне використання землі, про соціально-економічне партнерство. Також сюди входять скасування розпоряжень/рішень органів виконавчої влади/МС щодо таких договорів, а також рішення судів про повернення чи витребування майна після закінчення договорів.
4 Стягнення боргів за оренду; випадки, коли при цьому також розірвано договори оренди; рішення щодо змін до договорів оренди
5 Збитки за фактичне /безоплатне користування землею; шкода за самовільне  зайняття ділянки; заборгованість за договором купівлі-продажу та податкова заборгованість
6 Зобов’язання не перешкоджати в доступі до держмайна, розірвані договори міни, скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо змін меж населеного пунту/вилучення землі у ДП та передачу до земель запасу, визнання недійсною угоди про резервування землі, зобов’язання знести самочинні будівництва, збитки, завдані незаконним рибним промислом, стягнуто витрати на лікування потерпілого
7 Рішення скасовані судом вищої інстанції; відправлені на розгляд першої інстанції; не за 2016 рік
8 Рішення скасовані вищою інстанцією; не за 2016 рік
9 Рішення, в яких не рахували вартість землі, тому, що вона і так була державною
10 Не рахували грошову оцінку землі, коли стягувалася заборгованість з оренди і одночасно розривали договір
11 Не рахували грошову оцінку ділянок
12 Не врахована грошова оцінка ділянок, оскільки йдеться про рішення, які не повертають землю державі. Наприклад, рішення щодо зміни меж села чи переведення ділянок із земель запасу села у землі ДП
13 В рішеннях враховувалася не вся нормативна оцінка, а лише та частина, на яку претендував приватник: 1/2, 1/3 тощо. Також не враховані рішення, які скасував суд вищої інстанції та рішення не за 2016 рік

Підрахунок «Наших грошей» показав, що вартість землі з папок Луценка  – це 5,3 млрн. грн. Але далеко не всю вартість, керуючись здоровим глуздом, можна враховувати. Також в цих 5,3 мільярдах нема ні копійки живих грошей. Ця сума – те, скільки коштує земля в судових документах.

Що ми підтвердили

2,1 млрд грн –  оцінка землі, яку держава повернула, забравши у приватників. Левову частину суми дали ділянки біля Чорного моря в Одесі та Києві й Київській області. Однак навіть про ті справи, що ми їх рахували, не можна з певністю сказати, що земля повернута остаточно. А також точно не можна сказати, скільки вона коштує.

Візьмемо справу про Версаль Іванющенка у Конча-Заспі. Землю під яким ГПУ повернула Києву. Сама ГПУ називає дві різні цифри: 1,4 млрд грн та 166 млн грн. В той час, як у матеріалах справи стоїть третя цифра -107 млн грн, яку ми й рахували.

Суди по «Версалю» Іванющенка тягнуться з 2014 року, справа побувала у двох касаціях та Верховному суді – останній завернув її, бо суди попередніх інстанцій нічого не говорили про строк давності, адже виводили землю з власності міста із 2007 року. Тож тепер цікаво, як відреагує на трактування строку позовної давності у цій справі ВГСУ, який уже призначив розгляд касаційної скарги на 13 червня 2017, і що про цю справу скаже ВСУ. Адже вони можуть і скасувати рішення попередніх інстанцій, або ж повернути справу на новий розгляд, як уже було раніше. А ГПУ вже прозвітувала, що вона повернула землю Києву.

83,5 млн грн коштів, повернутих державі, складає відумерла спадщина – нічийні землі, власники яких померли, не лишивши спадкоємців. Взагалі-то право територіальних громад на цю землю встановлюється через суд, судитися мають органи місцевого самоврядування. Однак прокуратурі подавати до суду теж не заборонено, то що за рахунок відумерлої спадщини прокурори покращують собі статистику. Територіальні громади ніколи не бувають проти цього – адже в такому випадку судовий збір – проблема прокурора.

42,6 млн грн – вартість землі, яку прокуратура допомогла повернути громадянам. Причому 38 млн грн із цієї суми – одне судове рішення: КСП «Киїнське» на Чернігівщині володіло 2684 га землі. Пізніше КСП стало ТОВ, майно КСП розпаювали, люди отримали сертифікати й одразу ж перепродали приватним підприємцям. Але документи на право власності або користування на ділянки приватники оформити не могли, бо формально земля була у власності КСП. Прокуратура звертається  до суду і добивається скасування права власності КСП на землю. І вписує собі в заслуги, що вона повернула людям землі на 38 млн грн. Що ми все-таки порахували, бо приватники нарешті змогли оформити цю землю на себе.

30 млн грн. порахованого склало самозахоплення. Умовно: приватник іде по місту, бачить вільну ділянку і ставить паркан. Найчастіше під автозаправний газовий комплекс, але один випадок був і по автостоянці. Як показує практика, комунальники цілком непогано справляються і без прокуратури. Наприклад, за тиждень до Євробаченням міська влада самостійно демонтувала 90 АГЗП.

25 млн грн склали гроші, стягнуті з приватників як борги – за оренду, фактичне користування землею тощо чи як заподіяні державі збитки. Ми рахували при цьому лише суму стягнення.

Що не підтвердили

«Наші гроші» по землі не підтвердили 3,04 млрд грн. Ми не враховували грошову оцінку землі в рішеннях про  розірвання та визнання недійсними договорів/угод (оренди, користування, особистого строкового сервітуту, суперфіцію тощо). Також сюди входять судові рішення про повернення чи витребування майна після закінчення договору оренди; скасування розпоряджень органів місцевого самоврядування щодо таких договорів. А нам трапилися сотні таких справ. Прокуратура враховувала вартість державного чи комунального майна, що було в оренді чи іншому користуванні. «Наші гроші» ж вважають, що стан майна не змінився – воно як було державним, так і залишився. У рішення щодо оренди (та інших видів користування) варто враховувати лише реально стягнені збитки, штрафи і т.д. Також ми не враховували вартість землі після припинення договору зберігання: майно, яке не вибувало з власності держави, повернуто власнику – державі. При підрахунку прокуратурою враховується вартість цього майна.

Оскаржень у вищих інстанціях – сотні, адже йдеться про десятки гектарів вартістю в десятки мільйонів, орендарі за них судяться і виграють суди. Так, наприклад, на початку квітня виграв апеляцію проти прокуратури рівненський сільськогосподарський кооператив. На рішення, по якому розірвали договір оренди землі лісового фонду між РДА та кооперативом, бо виявили пошкодження ділянки внаслідок незаконного видобутку на ній бурштину. Проте прокурори вже встигли похвалитися, що за цим рішенням повернули державі землі на 175,6 млн грн.

Багато кейсів трапилося на зміни в договорах оренди. Наприклад, прокуратура судиться із Бахмацьким КП – вимагає визнати недійсним договір оренди землі площею 125,6 га, тому що в договорі оренди нема грошової оцінки землі, і через це неправильно нараховується розмір орендної плати. В результаті справа закінчується мировою – комунальне підприємство укладає договір щодо грошової оцінки землі. Оцінку станом на 2016 не проведено. Прокуратура у папки, надані нарепу Чумаку, до судового рішення, яким припиняється провадження у цій справі, додає також папір про оцінку землі. В ньому сказано,  що ділянка 125,26 га землі коштує 3,05 млн грн. Однак ми цих грошей не враховували, бо ані земля, ані гроші державі повернуті не були.

Десятки кейсів ми віднесли в окрему групу, яку називаємо «добра справа» – коли прокуратура зробила щось добре, але бюджет чи люди від цього не отримали ні копійки. Наприклад, випадок, коли Новгород-Сіверська РДА 2011 року дозволила землевпорядним організаціям оформлювати документи щодо відведення ділянок, право оренди яких буде продаватися з аукціону. Площа ділянок – 7,4 тис. га, вартість – понад 181 млн грн. Прокуратура приходить до суду: 6 років пройшло, а ділянки в оренду майже не передані, договори на розробку проектів землеустрою не укладалися – скасуйте нам це розпорядження, бо воно не дає в бюджет грошей за використання землі. І суд розпорядження скасовує. Коли ці 7 тисяч гектарів нарешті віддадуть в оренду, то гроші з цієї оренди – це будуть вливання до бюжету саме завдяки прокуратурі. Але чи має ГПУ право говорити, що вона повернула в бюджет 181 мільйон за 7 тисяч гектарів, якщо земля була і є державною? А якщо ні, то що робить папір про грошову оцінку цієї землі у папках?

Або ж другий випадок, коли у листопаді 2016 прокуратура через Волинський окружний адміністративний суд визнала протиправним та скасувала рішення районної ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж с. Світязь”, яким у райраді запланували збільшити межі Світязя на 292,06 га. Ддя чого тут у папки зі здобутками ГПУ за 2016 рік вкладати папір на вартість цієї землі в 157,6 млн грн?

Десятки кейсів містять у собі взаєморозрахунки. Тобто, коли держава повернула ділянку державі, але вона ж або місто має віддати приватнику гроші за цю ділянку.  Наприклад, міська рада продала приватній фірмі за 2,1 млн грн ділянку 4,2 га, що входила до ландшафтного парку «Загребелля». Прокуратура вказала, що спірна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення. А тому просила скасувати рішення міської ради, яким ділянка продавалася, визнати недійсним договір купівлі-продажу, і зобов’язати повернути ділянку міській раді. Суд врешті задовольнив прокурорський позов. Але суд також зобов’язав повернути міську раду приватні фірмі гроші, які та витратила за ділянку – 2,1 млн. грн. В результаті вийшло так: прокуратура повідомила, що повернула державі землі на 2,1 млн грн, однак змовчала про те, що таку саму суму міськрада повернула приватній фірмі.

КОШТИ

Підтверджені суми Суми, які «Наші гроші» не підтверджують
КОШТИ (Грн) Стягнуто з приватних юросіб і фізосіб Стягнуто з державних і комунальних підприємств Вартість землі/майна, повернутого з оренди чи користування, інше
На захист інтересів держави: 1 261 267 821 238 043 696 2 349 993 577 
Стягнута заборгованість: 1 039 214 158 134 667 808
Стягнення штрафних санкцій на користь НАК «Нафтогаз Україна»1 799 168 449 50 141 093
Податковий борг 2 113 093 493 75 809 187
Заборгованість зі сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту3 53 196 518
Заборгованість з орендної плати 45 009 941 407 264
Заборгованість за кредитом, виданим держбанком або держустановою 20 243 052 108 564
Заборгованість з оплати ЖК послуг 4 2 070 844 8 201 700
Стягнутий борг по наданій державній фінансовій допомозі фермерським господарствам 5 2 560 468
Заборгованість перед лісгоспом за куплену лісопродукцію 6 2 437 853
Стягнення інших видів заборгованостей7 1 433 540
Стягнуті збитки, шкода, штрафи та інші відшкодування: 89 585 253  99 035 573
Відшкодування на користь Пенсійного фонду фактичних витрат на виплату пільгових пенсій8 44 843 539 45 436 666
Шкода, завдана навколишньому середовищу (засміченням відходами, наднормативними скидами забруднюючих речовин у воді чи повітря, незаконною порубкою дерев/пошкодженням чи знесенням зелених насаджень, незаконним виловом риби) 10 678 727 7 792 045
Шкода, завдана самовільним засіванням держземлі/самовільним зайняттям ділянки чи користування нею без правовстановлюючих документів/збитки від неодержаного доходу за користування землею 13 727 060 542 810
Збитки, заподіяні державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів 1 650 450 45 264 052
Відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину 9 7 461 621
Стягнення неустойки за користування орендованим майном після закінчення договору оренди 2 381 999
Стягнення з особи вартості вкраденої/пошкодженої/знищеної державної чи комунальної речі чи майна 2 126 139
Незаконно отримана громадянами державна соцдопомога 10 1 815 181
Штраф за порушення на ринку цінних паперів 11 1 671 100
Відумерла спадщина 882 777
Санкції за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів 12 673 713
Штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції 596 000
Відшкодування втрат земель сільськогосподарського виробництва 562 147
Збитки, завдані незаконним звільненням особи 351 383
Шкода, завдана внаслідок незаконного полювання 90 120
Шкода, завдана незаконним видобуванням корисних копалин (пісок з вмістом кварцу, бурштин) 38 419
Витрати, понесені по факту хибної заяви про замінування адмінбудівлі 34 878
Результати наглядової діяльності щодо додержання законодавства про бюджетну систему, у т.ч. при здійсненні державних закупівель: 123 829 545  4 340 315
Визнано недійсним/розірвано договір підряду 13 60 516 278
Стягнення невикористаного авансу за договором підряду14 57 916 756
Стягнення суми завищення вартості робіт по договору підряду/безпідставно отримані кошти за невиконані роботи 15 3 085 015 10 000
Розтрата/привласнення бюджетних коштів 16 1 873 497
Стягнення заборгованості за виконані держпідприємством роботи 271 328 1 136 227
Штрафні санкції за порушення строків поставки за договором закупівлі за державні кошти 17 3 194 088
Відшкодування вартості безпідставно набутого майна/майнової шкоди18 166 671
Інше 19 8 638 865  2 349 993 577 
В інтересах громадян: 2 846 615 
Стягнуті на користь неповнолітніх одноразові виплати, стипендія, інша грошова допомога 2 559 765
Інше 20 286 850
ВСЬОГО:  1 264 114 436  238 043 696  2 349 993 577
Загалом: 3 852 151 709 грн
1 Штрафні санкції на користь НАК «Нафтогаз України» стягнуто з: ПАТ «Київенерго» (788 262 008 грн), ПАТ «Облтеплокомуненерго» (10 906 440 грн). Крім того, штрафи стягнуті з комунальних підприємств «Маріупольтепломережа» (49 726 967 грн) і «Вишгородтепломережа» (219 874 грн), а також з ДП «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області» (194 252 грн).
2 Найбільші податкові стягнення встановлено судом стосовно ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» (22 696 326,82 грн) і ТОВ «Спільне українсько-американське підприємство «УКРКАРПАТОЙЛ ЛТД» (під час розгляду фірма добровільно відшкодувала борг на суму 12 783 729,87 грн, а судом стягнуто ще 17 151 166,6 грн). З решти підприємств стягнуто суми боргу до 4,5 млн грн.
3 Найбільший борг зі сплати пайової участі (22 415 210 грн) стягнуто з ТОВ «Сервіс-Технобуд», яке будує житловий квартал по вул. Саперне поле, 5 у Києві.
4 Загалом судами, за наданими ГПУ даними, у 2016 р було стягнено 10,3 млн грн боргів і штрафних санкцій по оплаті житлово-комунальних послуг. З них 2,1 млн грн було стягнено з приватних підкприємств і ФОПів, а 8,2 млн грн – з державних і комунальних підприємств (з них 7,7 млн грн було стягнено з КП «Кривбасводоканал», яке у подальшому уклало з ДП «Криворізька теплоцентраль»  угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог).
5 Борг перед Українським держфондом підтримки фермерських господарств по неповернутій сумі фінансової підтримки.
6 Із вказаної загальної суми 2 162 981 грн – це борг ПП «Брати КІП» (Івано-Франківська обл.), що належить братам Петру і Миколі Процівим. Останній – екс-голова Служби автомобільних доріг в області. ПП «Брати КІП» фігурує у розслідуваннях місцевих ЗМІ стосовно підрядів з розчищення та регулювання русел карпатських річок.
7 Заборгованість перед органом місцевого самоврядування за розміщення зовнішньої реклами (453 382 грн), Заборгованість за куплену державну ділянку  (443 615 грн), Стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом (288 459 грн), Заборгованість за надані освітні послуги за договором про навчання на комерційних засадах (248 084 грн).
8 Відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій до досягнення працівником пенсійного віку має здійснюватися відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
9 По відшкодуванню  витрат на лікування потерпілого у наданих Генпрокуратурою томах було найбільше судових рішень: 1630 рішень із загалом понад 5,6 тисяч. В основному це маленькі суми по кілька тисяч гривень.
10 Незаконно отримана державна соціальна допомога на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім’ям, допомога по безробіттю, субсидії тощо.
11 Сюди включено , зокрема, ЗАТ «Державний науково-виробничий комплекс заготівлі і збереження аутологічної крові та її компонентів», де частка ФДМУ становить 50,99% (85 тис грн штрафу).
12 За наданими даними, 616 тис грн стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Дніпропетровська обл.), 58 тис грн – з КП «Сокальтеплокомуненерго» (Львівська обл.).
13 Угодою із найбільшою сумою, яку було розірвано в судовому порядку у 2016 році, відповідно до наданих Генпрокуратурою даних, став договір про закупівлю робіт на будівництво теплової мережі між КП «Теплопостачання міста Одеси» і ТОВ «Корпорація ДПЛ» на суму 36 288 640,92 грн. Крім того, у Херсонській області після порушення провадження сторони самі розірвали договори про закупівлю послуг їдалень (13 договорів) на суму 8 477 446,35 грн.
14 Загалом ГПУ надала дані стосовно стягнення у 2016 р майже 59 млн грн невикористаного авансу. З них 55 929 106,47 грн стягнуто «Укравтодором» з ПАТ «Будівельне управління №813» по договору по ремонту автодороги «Київ – Харків – Довжанський».
15 Найбільше відшкодування (2 360 948 грн) суд, за наданими даними ГПУ, призначив підприємцю з Львівщини, який  завищив вартість виконаних  робіт по будівництву багатоквартирного житлового будинку в м. Новий Розділ для працівників МВС (це рішення ще не набуло законної сили станом на 15.05.2017).
16 Сюди включено стягнення шкоди, завданої незаконно виписаними преміями, лікарняними, компенсаціями, пенсіями тощо, а також стягнення привласнених коштів державних і комунальних підприємств. Суми позовів у цій графі сягають від майже 300 грн до 575 тис грн.
17 Це єдине рішення і стосується воно ПАТ «По виробництву інсулінів «Індар» (власником частки у 70,7% є ПАТ «Укрмедпром», засновником якого є МОЗ). МОЗ стягнув з «Індара» штрафні санкції за порушення строків поставки за договором закупівлі медпрепаратів за державні кошти.
18 Тут пораховано судове рішення про відшкодування вартості безпідставно набутого майна (чиновник отримав службову квартиру, яку незаконно продав). Ще два судових рішення, включені до цього пункту про відшкодування збитків, завданих службовим становищем (незаконне виділення ділянок; оплата автомобіля, який так і не був поставлений), були скасовані і відправлені на новий розгляд.
19 1. «Наші гроші» у графі «Інше» врахували рішення суду про внесення змін до договору оренди, якими було збільшено орендну плату («НГ» врахували різницю між новою і старою оплатою за один рік); вартість повернутого дитсадка на Черкащині, що був незаконно проданий; стягнену шкоду, завдану злочинами. Найбільшу суму (8,31 млн грн) у графі «Інше» становлять стягнення з колишніх правоохоронців, судді та лікарів – це суми, які держава виплатила потерпілим внаслідок їхніх дій, а також внаслідок винесення неправосудного рішення.
2. «Наші гроші» не враховують 2,35 млрд грн. З них 2,13 млрд грн – це борг «Київенерго» перед «Нафтогазом» за поставлений газ (ця сума була сплачена у досудовому порядку), 138 млн грн – це борг КП «Маріупольтепломережа» перед «Нафтогазом», сплачений ще у 2015 році за рахунок бюджетних коштів; ще 82 млн грн – це суми по рішеннях, які у подальшому були скасовані, рішення за 2015 чи 2017 рр, одне закрите провадження у зв’язку із закінченням строків давності, а також це вартість держмайна, що повернулося з оренди, суми позовів прокуратури про бездіяльність міськради щодо запланування видатків на профтехліцеї, вартість виправлених судом (в частині способу оплати) договорів про закупівлю за державні кошти.
20 Інші стягнення з приватних осіб на користь інших приватних осіб (наприклад, вартість викраденого майна, орендну плату, витрати на лікування чи шкода, завдану використанням пенсії по втраті годувальника не за призначенням).

МАЙНО

Підтверджені суми Суми, які «Наші гроші» не підтверджують
МАЙНО (грн) Стягнуто з приватних юросіб і фізосіб Стягнуто з державних і комунальних підприємств Вартість землі/майна, повернутого з оренди чи користування, інше
На захист інтересів держави: 263 813 448 35 786 158 849 072
Витребування, повернення комунального чи державного майна з чужого незаконного володіння/Визнання права державної чи комунальної власності на майно1 195 083 958
Розірвання та визнання недійсними договорів  купівлі-продажу майна2 46 043 776
Відумерла спадщина/Безхазяйне майно 12 669 919
Заборгованість з орендної плати (в тому числі неустойка) 3 287 083 35 786
Розірвання договір про закупівлю товарів за державні кошти 574 610
Розірвання та визнання недійсними договорів оренди 27 840 191
Повернення/витребування майна після закінчення договору оренди 6 889 582
Припинення договору зберігання майна 38 008 073
Інше 3 6 154 102 86 111 226
В інтересах громадян: 9 533 413 
Захист прав неповнолітніх 4 9 533 413
ВСЬОГО: 273 346 861  35 786  158 849 072
Загалом:                                                                                                                      432 231 719
1 У 2016 році суди визнали право державної власності на низку нерухомого майна. Зокрема, вже набули чинності судові рішення, якими:

–          визнано право державної власності на спортивний комплекс загальною площею 706,3 кв м за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52г. Зобов’язано Дніпропетровську обласну організацію Фізкультурно-спортивного товариства «Україна» звільнити ці приміщення;

–          витребувано від ТОВ «ТУЛС» на користь Дніпровської міськради нежитлове приміщення за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро;

–          витребувати  від  двох приватних осіб на користь Дніпровської міськради нежитлове приміщення площею 64,9 кв м за  адресою: пр. Д. Яворницького, буд. 27 в м. Дніпро;

–          визнано право власності держави (ФДМУ) на адміністративну триповерхову будівлю загальною площею 2107,5 кв м за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37.

–          витребувано із незаконного володіння приватної особи і повернено у державну власність дерев’яний корпус площею 51,9 кв м санаторію «Кирилівка» за адресою : Запорізька область, Якимівський район, смт Кирилівка, вул. Санаторна;

–          витребувано від ТОВ «Капітал Грейт» на користь Київради групу приміщень  № 6 (підвал, антресоль літ. А) загальною площею 706,10 кв м за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 2-А;

–          витребувано від ТОВ «Альянсград» у власність Київради нежитлові приміщення з № 1 по № 7 (групи приміщень № 11) загальною площею 97, 5 кв м  в літ. А у приміщенні розташованому по вул. Михайлівська, 9 у м. Київ;

–          витребувано від приватної особи у комунальну власність нежилі приміщення підвалу площею 75 кв м за адресою: Андріївський узвіз, 30-А у м. Київ;

–          визнано право власності держави в особі Національної академії медичних наук України на дві квартири загальною площею 459,7 кв м за адресою: вул. Рішельєвська, 11 у м. Одеса;

–          витребувано у ТОВ «Опера» і повернуто Одеській міськраді нежитлові приміщення перших двох поверхів загальною площею 590,2 кв м за адресою: вул. Рішельєвська,4, у м. Одеса;

–          витребувано у ТОВ «Аверс Строй» на користь Одеської міськради нежитлові приміщення № 503 загальною площею 246,3 кв м за адресою: вул. Ланжеронівська, 8 у м. Одеса.

Разом з тим ще не набули чинності, зокрема, такі рішення:

–          про витребування у приватної особи на користь Одеської міськради нежитлового приміщення першого поверху №595 загальною площею 109,6 кв м (відчужене за удаваним договором, який міськрада уклала із ТОВ «Арт») за адресою: в м. Одеса. Справа перебуває у касаційній інстанції;

–          визнано право власності за державою (ФДМУ) на нежитлове приміщення загальною площею 1830,8 кв м за адресою: вул. Панаса Мирного, 28 у Києві. Приміщення витребувано із володіння ТОВ «Антур Трейд». Справа перебуває в апеляційній інстанції;

–          визнано право держави (ФДМУ) на учбово-спортивну базу «Святошин» по Житомирському шосе, 19 км у м. Києві загальною площею 5803,9 кв м; витребувано цей майновий комплекс від Федерації професійних спілок України; справа перебуває на розгляді у Верховному Суді України;

–          зобов’язано ТОВ «НІК-ДАР» повернути Київраді нежилі приміщення загальною площею 61,62 кв м за адресою: вул. Санаторна, 12-А у м. Київ. Справа перебуває на розгляді у Верховному Суді України.

2 Набули сили судові рішення 2016 року, якими:

–          розірвано договір купівлі-продажу і зобов’язано ТОВ «Ексіменерго» паливно-енергетичної компанії повернути в управління ФДМУ об’єкт незавершеного будівництва відновлювально-оздоровчого комплексу за адресою: м. Дніпро, пл. Академіка Стародубова, 3;

–          визнано недійсним купівлі-продажу і витребувано від ТОВ «Матей» у державну власність готель площею 783,4 кв. м по вул. Мельникова, 44 (літера «А»)  у м. Києві;

– визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень по вул. Б.Хмельницького, 3 літ. А у м. Києві загальною – площею 1231,5 кв м з №1 по №5 (групи приміщень №10), з №1 по №32 (групи приміщень №11), з №1 по №29 (групи приміщень №12) площею 1019,80 кв м, місця спільного користування площею 211,7 кв м, укладений 15.07.2010 між Головним управлінням комунальної власності міста Києва та ВАТ «Світанок».

Ще не набуло чинності, зокрема, рішення суду від 08.06.2016 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і витребування від ТОВ «Максимакар» і ТОВ «Томакс» на користь Київради групи нежитлових приміщень загальною площею 856,3 кв м за адресою: м. Київ, провулок Руднєва, 1 (літ. А).

3 У графі «Інше» пораховано: розмір пайового внеску фірми за договором, визнаним судом укладеним; розмір частки держави у пансіонаті; суму, на яку було занижено вартість будівлі, продаж якої суд визнав незаконним; орендну плату за договором, встановлену судом; вартість будівель трьох шкіл, рішення щодо приватизації яких скасовано судом; а також вартість державного майна, яке суд забрав з незаконної іпотеки.

У графі «Інше» є сума 86,1 млн грн, яку «Наші гроші» не враховують при підрахунку. До цієї суми входять: рішення суду про незаконну передачу Івано-Франківським обласним державним об’єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості майнових прав на товарний знак (вартість майнових прав – 7,61 млн грн) у співвласність ТОВ «Самсон-ІФ», оскільки воно було скасоване апеляційною інстанцією; рішення судів про скасування свідоцтв про право власності  ПАТ «ДПЗКУ» на низку комплексів, що належать до державної власності; рішення суду про скасування держреєстрації права комунальної власності на державні гідроспоруди; рішення судів про зобов’язання міськради прийняти з державної у комунальну власність житлових будинків, вартість яких до того ж була визначена по інвентаризаціїза 1977,88 і 90-ті роки; два скасованих апеляцією рішення суду першої інстанції, якими визнано незаконним нотаріальне посвідчення договору дарування комунальної будівлі; а також судове рішення про визнання протиправними та скасовування актів опису майна Держагенства водних ресурсів України у податкову заставу, складені податковою інспекцією.

4 Визнання права власності неповнолітніх на спадкове майно, заборона на відчуження майна до досягнення дитиною повноліття тощо. Сюди ж включено два рішення на користь недієздатних осіб.

«Наші Гроші»

Viewing all 714 articles
Browse latest View live